Дружина чоловікові:
— Ти сьогодні ранком годував нашого кота?
— Звичайно! Адже сьогодні моя черга.
— Ось ти годував, тобі і лікувати.
Пробую модний метод позбавлятися від мотлоху по-японськи: береш у руки річ, і прислухаєшся до себе… Якщо предмет не викликає прилив позитивних емоцій, — його можна викидати. Таким чином я відправила в сміттєве відро сковорідки, ваги, бюстгальтер і дзеркало.
Чоловік після знайомства звертався до своєї обраниці на «Ви», а вона все чекала, коли ж він почне тикати…
— Продавець, допоможіть мені, будь ласка, підібрати краватку.
— Ось гарна модель, їй під силу витримати вагу вгодованого чоловіка.
— Ну, така характеристика мене навряд чи зацікавить.
— Як знати, як знати…
— Рабинович, ось євреї називають себе обраним народом, а Ізраїль, — землею обітованою. Але у вашій країні адже населення тільки 6 000 000!
— Нічого дивного, просто це наш офіс!
У двері постукали, через кілька секунд пролунав крик:
— Швидко відкривайте! Працює спецназ!
Господар квартири, ледве встигнувши відкрити двері, тут же був кинутий на підлогу, скручений, завантажили в машину і відвезений на допит. Там слідчий грізним голосом запитує:
— Іванов Павло Іванович? Вам пред’явлено звинувачення в екстремістських висловлюваннях!
— Ого! А коли і що я таке сказав?
— В одній із соціальних мереж був розміщений ваш пост наступного змісту: «Хто міг так голосувати? Президент, — така гидота!»
— Так, це я написав, але це була тема про «Президент, Рокфор та інші види сиру»…
Бесіда двох сусідок:
— Льон, я тобі вже вкотре намагаюся довести, що чоловіки дурніші за нас! Знаєш, як я отримую гроші від свого?
— І як же?
— Спочатку я починаю сваритися з ним, після чого кажу, що через годину до нас в гості приїде моя мати і надовго.
— І що далі?
— Чоловік дає мені гроші на квиток туди і назад, та ще й мамі на подарунок!
Одного разу три нерозлучних друга на вихідні вирішили поїхати за місто, відпочити, порибалити. Краса кругом, природа… Порибалили славно, багато різної риби наловили, зварили юшку знатну. Сіли пообідати на березі, і, як водиться, пляшечку відкрили. Один з друзів став розливати налив одному півсклянки, іншому півсклянки, а коли наливав собі, рука мимоволі сіпнулася, і налив собі майже повний стакан.
— Ой, – сказав він і винувато подивився на друзів.
Друзі, не змовляючись, тут же протягнули йому свої склянки зі словами:
— А ну-ка, «ойкни» і сюди!
