Роль СТАЛІНА в нашій історії досі викликає палкі суперечки, аж до рукоприкладства між солідними людьми на очах у всієї країни. Ким же був цей чоловік? Кривавим тираном або успішним керівником, який прийняв країну в непростий час? Про це ми попросили розповісти одного з найвідоміших інтелектуалів Росії Анатолія ВАССЕРМАНА, який присвятив вивченню діяльності вождя не один рік. Наскільки переконливі аргументи – вирішувати вам.
– Вивчивши величезну кількість самих різних джерел (найбільш аргументованими мені здалися дослідження доктора історичних наук Юрія Жукова, а також письменників Олени Прудникової і Володимира Чурихина), я, антисталинист в минулому, прийшов до зовсім несподіваного для себе висновку, – зізнається Вассерман. – Масове винищення людей почалося не завдяки, а всупереч волі сталінського Політбюро!
Микита ХРУЩОВ (крайній зліва) після смерті СТАЛІНА звалив на нього всі злочини. Праворуч від вождя у другому ряду – Георгій МАЛЕНКОВ, Лаврентій БЕРІЯ і В’ячеслав МОЛОТОВ. Всіх їх Микита Сергійович вышвырнет з влади.
Бунт проти вождя
– Протоколи лютнево-березневого Пленуму ЦК більшовиків 1937 року читаються як детектив, – розповідає Анатолій Олександрович. – Політбюро на чолі зі Сталіним вийшло з рядом досить радикальних ініціатив. Пропонувалося, зокрема, запровадити альтернативні вибори регіонального партійного керівництва. Звільнити господарників від настирливої опіки партії. А в цілому – забути про класових чвари і об’єднати народ на благо розвитку країни.
Але апаратники, м’яко кажучи, ініціативу не підтримали. Багато з них були винесені нагору революційною хвилею і конкурувати не хотіли. Усунення від господарських питань їх теж категорично не влаштовувало. Один за іншим вони піднімалися на трибуну і говорили, що їх вотчинах класова боротьба як раз загострюється.
Останньою краплею став лист 1-го секретаря Західно-Сибірського крайового комітету Роберта Ейхе. У ньому повідомлялося, що у його краї виявлено великий змову висланих куркулів. Оскільки вже було ясно, як налаштовані делегати, довелося Ейхе дати надзвичайні повноваження для боротьби з ворогами, як і іншим секретарям.
Анатолій ВАССЕРМАН вважає, що при Лаврентія БЕРІЇ багатьох поставили до стінки справедливо
– Чому ж Сталін пішов у них на поводу?
– В іншому випадку Пленум міг би розігнати Політбюро. Приблизно так і сталося 20 років тому. У 1957 році сім членів Політбюро проти двох проголосували за зняття Хрущова з посади. Кандидат в члени Політбюро Катерина Фурцева, користуючись привілеєм свого підлоги, відпросилася в туалет. А сама стала надзвонювати членам ЦК, яких на військових літаках доставив у Москву маршал Жуков. В результаті Пленум більшістю голосів змістив ворогів Хрущова. А в 1964 році за тією ж схемою прибрали, в суворій відповідності з Статутом КПРС, і самого Микиту Сергійовича.
– Але ж Сталіна називають диктатором. Хіба він не міг всіх заарештувати?
– Органи НКВС самі претендували на особливу роль у державі. Нарком Микола Єжов, призначений після розстрілу свого попередника Генріха Ягоди, спочатку навіть намагався навести порядок у відомстві. Він, зокрема, наказав заарештовувати за статтею «Зрада Батьківщині» тільки при наявності трьох доносів від незалежних один від одного людей. Але є версія, що його, дилетанта у слідчій справі, підставили свої ж, підсунувши справи завідомо невинних людей. І пов’язали кров’ю. До кінця своєї кар’єри Єжов був вже мало осудний, вживаючи в кінських дозах спирт і кокаїн, загрузнувши при цьому в гомосексуальних оргіях. А паралельно збирав досьє на Сталіна і голова раднаркому Молотова. І хто кого міг заарештувати – це ще велике питання.
СТАЛІНУ не дали в 30-ті роки ввести прямі альтернативні вибори Змова маршалів
– Але хіба не сам Сталін стверджував розстрільні списки?
– Вони складалися на місцях і присилалися наверх. Сталін міг лише урізати кровожерливі апетити регіональних керівників. Зокрема, він двічі викреслював зі списків на арешт маршала Єгорова, з яким разом воював в польську кампанію. Невідомо, який компромат надали йому в третій раз – при Хрущові всі справи реабілітованих знищувалися. До речі, про діяльність самого Микити Сергійовича дуже показову історію розповідав син Берії – Серго Лаврентійович. Хрущов послав телеграму з Києва до Москви зі скаргою, мовляв, вимагає центру дати дозвіл на арешт 12 – 14 тисяч чоловік, а йому стверджують ліміт «всього лише» на дві-три тисячі. Сталін на телеграму наклав резолюцію: «Вгамуйся, дурень!»
– Чи можна вірити синові Берії – він особа зацікавлена…
– Навіть якщо так, Хрущов все одно є третім за кривавим злочинам серед регіональних лідерів – після того ж Ейхе і Павла Постишева, який тільки в Куйбишеві примудрився знищити аж по три складу всіх райкомів. Просто Хрущов вчасно переїхав з Москви до Києва. І за необгрунтовані репресії у столиці довелося відповідати його подільникам.
Кривавий терор, який тривав з кінця червня 1937 року по кінець листопада 1938-го, зупинив лояльний Сталіну регіональний лідер Лаврентій Берія, якого зробили головою НКВС. Небезпечного Єжова обережно відсунули на посаду наркома водного транспорту СРСР.
Фашисти іноді намагалися в буквальному сенсі вирубати сокирою повагу радянського народу до СТАЛІНА. Але не вийшло…
Саме Берія припинив криваву м’ясорубку. Зокрема, було встановлено, що від чверті до п’ятої частини репресованих військових були засуджені безвинно. Багато повернулися в стрій, як, наприклад, майбутні маршали Мерецков і Рокоссовський.
– Їм пощастило – їх не встигли розстріляти, як Михайла Тухачевського. Все-таки була змова маршалів чи ні?
– Замовляння були, і не один. Деякі воєначальники хотіли змістити з поста наркома оборони Климента Ворошилова і займалися відвертим саботажем, щоб відповідальність лягла на главу відомства. Що стосується Тухачевського, то він, звичайно, не був шпигуном, ні ворогом радянської влади. Однак переконання мав досить своєрідні. Він був упевнений, що у війні з Гітлером СРСР неминуче програє. І готував план миттєвого поразки Червоної Армії відразу після початку військових дій. Наміри були добрі – щоб у країни збереглися ресурси і сили для відновлення. Але, по суті, це було, звичайно, зрада.
– А може, звичайний обмова під тортурами?
– Якщо читати його показання, то відразу розумієш: такий план не те що слідчому НКВС – навіть строевому генералу скласти не під силу. Таке міг розробити тільки представник вищого командування, що володіє відповідним рівнем знань і досвіду.
Всеволод МЕЙЄРХОЛЬД (праворуч) з Володимиром МАЯКОВСЬКИМ. Доля обох складеться трагічно. Фото: © РИА «Новости»
Божевільний Хармс
– Берія у вас просто ангелом виглядає. Але адже саме при ньому репресовані такі представники творчої інтелігенції, як режисер Всеволод Мейєрхольд, письменники Ісаак Бабель і Данило Хармс, блискучий журналіст Михайло Кольцов…
– Що стосується Мейєрхольда, то він постраждав за те, що за його доносами були заарештовані десятки людей. Та ви почитайте його статті в пресі 30-х років! Він то одного, то іншого свого колегу звинувачує в «антирадянщині», що тоді могло бути готовим вироком. Вся друк адже була партійна.
Данило Хармс був психічно хворою людиною. Коли хвороба загострилася, він бігав по вулицях, славив Гітлера, кричав, що скоріше б фашисти взяли Ленінград… Його заарештували, але помістили у в’язницю, а в психіатричну лікарню, де він під час блокади і помер.
Ісаак Бабель теж не був дисидентом, він був близький і з Ягодою, з Єжовим. До речі, він значився серед численних коханців його дружини Євгенії Соломонівни, ніж сам Микола Іванович Єжов дуже пишався. Мовляв, такі люди в коханців у неї ходять, а вона мене не кидає! Важко сказати, за що конкретно він постраждав, як і Кольцов. Я вже згадував, що на відміну від реабілітаційних справ часів Берії справи виправданих при Хрущові знищувалися з-за боязні, що там спливе якийсь компромат на чинне керівництво. Але, до речі, рідний брат Кольцова – карикатурист Борис Єфімов дожив до ста з гаком років. І нікого не бентежило, що брат «ворога народу» займається ідеологічною роботою.
Багато організатори Великого терору були розстріляні за наказом СТАЛІНА, включаючи главу НКВС Миколи ЄЖОВА
– Ми з вами прекрасно знаємо, що цими іменами список репресованих далеко не вичерпується.
– На жаль, атмосфера в середовищі інтелігенції, наприклад технічної, теж створила передумови до Великого терору. Скажімо, в Ракетному науково-дослідному інституті відразу кілька груп займалися розробкою перспективного озброєння. І всі писали один на одного кляузи в боротьбі за фінансування. До речі, ці доноси частенько були цілком обґрунтовані. Коли в черговий раз в НКВС змінився куратор цієї галузі, він разом дав всьому хід. В результаті двоє керівників НДІ були розстріляні, багато заарештовані, в тому числі і видатний конструктор Сергій Корольов. Але ось безвинним його ніяк не назвеш. Він, знаючи, що крилату ракету в тих умовах було неможливо, про що йому доповіли фахівці, все одно витрачав на це державні гроші. В результаті одна з ракет на випробуваннях трохи не прикінчила кількох генералів. Звинувачення в тероризмі з нього зняли – ракета адже виявилося некерованим. І посадили, по суті, за нецільове витрачання коштів. Його і зараз би за це притягнуто до відповідальності. Але в табірний пил не перетворили – створили умови для роботи в «шарашці», а потім і поготів звільнили, обсипавши преміями і званнями. Цікава деталь: він сидів з видатним інженером Валентином Глушко, який згодом робив двигуни для ракет Королева. Вони ненавиділи один одного, так як знали, що кожен опинився у в’язниці за доносом іншого. Коли Корольов помер, Глушко все зробив, щоб згорнути багато починання Сергія Павловича.
Цифри жертв сталінських репресій Олександр СОЛЖЕНІЦИН брав буквально зі стелі
Скільки загинуло
– Отже, скільки ж людей загинуло при Сталіні?
– Найбільш авторитетним в цій області вважається історик Віктор Земсков. Йому можна вірити хоча б тому, що він готував статистичні дані для суду над КПРС, який «демократи» хотіли провести на початку 90-х років. А доручили цю роботу саме йому, оскільки він був затятим антисталинистом. Земсков порівняв архіви різних відомств і встановив, що кількість смертних вироків з 1922 року (тоді був прийнятий новий Кримінальний кодекс) за статтями «Зрада батьківщині» і «Бандитизм» за весь час склало приблизно 800 тисяч. З них щонайменше сто тисяч не приведені у виконання.
– Але люди гинули не тільки від кулі…
– Якщо до цього додати в’язнів, померли в тюрмах і таборах (пік смертності припав на 1937 – 1941 роки), то це ще 800 тисяч. Ще 200 тисяч померло при переселенні кулаков (сільських лихварів, а зовсім не заможних селян, яких назвали «середняками») під час колективізації. Разом з ними висилали і «підкуркульників ” » – неимущую частина селян, яка, потрапивши в кабальну залежність, за дорученням господарів займалася підпалами, потравой колгоспного худоби і т. п.
Прийнято вважати жертвами репресій переселені народи. Окрема розмова, чим це було викликано. Тим не менше з двох мільйонів переміщених осіб померло десять відсотків – ще 200 тисяч. Якщо грубо округлити, то з 1922 року загинуло від репресій два мільйони осіб. Велика частина з них – під час сталінського правління.
Багатогранний образ вождя викликає інтерес і у молодого покоління росіян. Фото: © «ИТАР-ТАСС»
– Це, звичайно, не десятки мільйонів, як нам довгі роки вселяють ліберальні політики. Але і два мільйони -колосальна цифра!
– Тільки пам’ятайте, що в цю цифру входять і реальні зрадники, які співпрацювали з фашистами, і жертви Великої чистки, в результаті якої Сталін ліквідував організаторів Великого терору – таких, як Ейхе. Безпосередньо при Ежове засуджені до смерті близько 600 тисяч, однак теж не всі вироки виконані.
Ніхто не сперечається з тим, що гинули і невинні. Однак, якщо вони і на рахунку Сталіна, то вже точно не на його совісті. Люди гинули або в результаті прямого протидії його політиці, або з вини занадто запопадливих виконавців.
– А Сталін, виходить, святий?
– Ні, зрозуміло. Просто неправильно той страшний час судити нашими мірками. Вивчаючи доленосні для країни рішення, я мимоволі ставив себе на місце Сталіна. І приходив до висновку, що з усіх можливих варіантів він вибирав найбільш адекватний. На відміну від того ж Хрущова, який, звинувачуючи Йосипа Віссаріоновича в страшних злочинах, сам не то що по лікоть – по ніздрі у безвинної крові.
Дякую
