Борис винувато потупив погляд. Це ж треба так влипнути! А адже він-то сподівався на пригода! Хоч раз в житті! Що тепер робити? Як викручуватися? Вже так заїло нашого Бориса нудна й одноманітна офісно-планктонная життя, що вирішив він порыскать в інтернетах і відправитися на побачення. Йому навіть не довелося довго шукати. Майже відразу йому написала симпатична дівчина. Дивний холодок, скользнувший по спині, Борис уваги не звернув, вже дуже йому сподобалася ця дамочка. «Я десь її бачив? Не, не думаю».
І понеслося. Клацання в комп’ютері вдень, дзижчання смартфона ввечері і вранці. Не міг наш Борис ні пити, ні їсти без гаджетів. Навіть, пардон, в туалеті намагався не затримуватися. Спочатку він тягав туди телефон, але після косих поглядів начальства і домашніх чинити так перестав. Ось тільки від дзвінків дівчина м’яко відмовлялася. А йому страх як хотілося почути її голос! Все що він міг собі дозволити – нечисленні фотографії в профілі. І ось відбулося! Він уламав її на побачення! О п’ятій годині вечора Борис вже роздивлявся міську площу. Сонце ліниво висвітлювало верхівки дерев, з набережної віяло морем і відпусткою, повз, сміючись і весело воркуя, проходили парочки… Легке хвилювання запаморочило нашому герою голову… І тут він побачив її! Все життя пронеслася перед очима. В горлі пересохло, у грудях похололо, серце забилося як ненормальне. Назустріч Борисові йшла його власна дружина.
