А адже і правда, «Шуріку» завжди діставалися самі привабливі і чарівні секс-символи радянських часів 😉 Давайте згадаємо всіх актрис, які зіграли на пару з Олександром Дем’яненко.
Люся Королева (Ліліана Алешникова), «Дорослі діти», 1961
Обворожительные пассии
Ліліана Алешникова і Олександр Дем’яненко у фільмі «Дорослі діти»
Сім’я — осередок соціалістичного суспільства, а сімейна комедія — улюблений радянський жанр. За 16 років до нетлінки «За сімейними обставинами» Олександр Дем’яненко зіграв іншого нещасного зятя, який відчайдушно намагається зачарувати сувору тещу (і тестя заодно). У напарниці зовсім молодому актору (йому на момент зйомок було всього 23 роки) призначили красуню Ліліану Алешникову.
Галя Берізка (Тетяна Конюхова), «Кар’єра Діми Горіна», 1961
Обворожительные пассии
Олександр Дем’яненко і Тетяна Конюхова у фільмі «Кар’єра Діми Горіна»
Ще один улюблений сюжет радянських сценаристів: чистюля-інтелігент потрапляє в компанію простих хлопців і виявляє в собі «робочу кісточку». У Шурика Дем’яненко — роль фінансового службовця, який тільки і вміє, що рахувати гроші і протирати запітнілі скельця окулярів. Помилково він потрапляє на сибірську будівництво, закохується в бригадира монтажницею Галю Берізку і вирішує залишитися…
Тетяна Конюхова була не тільки старше свого партнера на шість років, на момент зйомок вона була вже дослідної актрисою («Кар’єра…» — її вісімнадцятий фільм!). Сценарій їй не сподобався, та й взагалі вона вважала, що у свої майже тридцять» вже награлася в таких ось ударниць праці. Але її кандидатуру підтримав сам Сергій Герасимов — а богам, як відомо, не відмовляють.
До речі, у сцені, де герой Дем’яненко захищає честь Галі, актор дійсно видав відмінний хук на адресу Володимира Висоцького. Виявляється, Олександр Сергійович майже професійно займався боксом. Ось тобі і інтелігент!
Ліда (Наталія Селезньова), «Операція «И» та інші пригоди Шурика», 1963
Обворожительные пассии
Наталія Селезньова і Олександр Дем’яненко у фільмі «Операція «И» та інші пригоди Шурика»
«Зоряний» персонаж Олександра Дем’яненка присутній у всіх трьох новелах, але тільки у другій з них, «Наваждении», Леонід Гайдай подарував Сашкові романтичний інтерес. «Хороша дівчина Ліда», розумниця і красуня, була підглянена режисером в польському журналі «Шпильки». На цю роль пробувалися три сотні дівчат, але Леонід Іович взяв 18-річну Наталку Селезньову. Багато в чому через особливу сміливість. «Вам доведеться роздягатися. До речі, як у вас з фігурою? Здається, не дуже…» — «Це у мене-то фігура не дуже?!» — і комсомолка Наталія Селезньова негайно скинула сарафан. Такого приголомшливого натиску не очікували навіть цензори — може, тому «сцену з червоним бікіні», цілком собі еротичну, дозволили залишити у фільмі.
Ніна (Наталія Варлей), «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика», 1967
Обворожительные пассии
Наталія Варлей і Олександр Дем’яненко у фільмі «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика»
Не всі знають, що це продовження «Операції «И», хоча там Сашко здавав іспити у політехнічний, а тут він філолог-фольклорист. Та й волокитство не властиво радянської інтелігенції (принаймні, на екрані): раз вже любиш, одружуйся! А тут мало того, що про «гарній дівчині Ліді» ні слова, так ще автори підсовують іншу! На цей раз — брюнетку Наталю Варлей, «студентку, комсомолку, спортсменку і просто красуню».
Пошуки Ніни проходили ще важче, ніж пошуки Ліди: на головну жіночу роль пробувалися близько п’ятисот дівчат.
Наташі допоміг той факт, що в минулому вона була канатоходкой в цирку, не боялася висоти і готова була сама виконувати багато трюків. До того ж Наташа підійшла Олександру Дем’яненко зростанням: Наталя Селезньова була на голову вище свого партнера, і операторам довелося чимало потрудитися, щоб це приховати.
Зінаїда Михайлівна (Наталія Селезньова), «Іван Васильович змінює професію», 1973
Обворожительные пассии
Наталія Селезньова у фільмі «Іван Васильович змінює професію»
Леонід Гайдай любить працювати з перевіреною командою — не дивно, що на роль дружини інженера-винахідника Тимофєєва (теж, до речі, Олександра-Шурика), знову взяли Наташу Селезньову. Однойменна п’єса Булгакова написала в 1935 році — може, тому в «актрисі Зиночке» дуже багато від нэпманских дівчат (особливо від Еллочки-людоїдки в «12 стільцях» — та теж була дуже легковажна і теж була одружена з інженером).
Гайдай вибрав Селезньову незважаючи на те, що у Булгакова був зовсім інший типаж: «А бояриня красою льопа, білого вельми, червлена губами, бровьми союзна, тілом рясна» (за словами Івана Грозного, зрозуміло). Ну а Наталя Селезньова пишалася своєю відмінною фігурою і не готова була її змінювати навіть заради акторської подвигу.