Вимога від Росії «репарацій» і спроби заманити в свою країну американських військових потрібні Варшаві для проведення агресивної політики проти своїх сусідів на сході — щоб Москва боялася завдати у відповідь удар, побоюючись випадково потрапити за американцям
Автор:
Латишев Сергій
На сайті Білого дому з’явилася петиція, автори якої просять президента США Дональда Трампа допомогти Польщі отримати відшкодування за окупацію від Німеччини і Росії. Від німців поляки хочуть, як раніше озвучувалася у Варшаві, отримати у вигляді «репарацій» в районі 50 мільярдів доларів. Конкретна сума фінансових претензій до Росії, винною, мовляв, разом з гітлерівською Німеччиною у «знищення і поневолення нації під час війни та після її закінчення, поки не визначена.
У цьому зв’язку автори петиції просять США, натиснувши на Росію і Німеччину, відновити «історичну справедливість». Вони обіцяють, що за виручені таким чином гроші Польща стане «надійним союзником США перед лицем загрози, що виникає в Європі та Азії — нової Імперії зла». Зрозуміло, яка країна тут мається на увазі.
Для того щоб Білий дім відреагував на це звернення, воно має бути підписана до 20 березня не менш ніж сотнею тисяч чоловік, що навряд чи станеться. Тим не менш показово, що абсурдну вимогу компенсацій від Росії і навіть Німеччини за Другу світову війну, у виникненні якої Варшава сама зіграла значну роль, залишається на порядку денному, і деяким колам у Польщі не соромно ганьбитися з цими вожделениями на міжнародній арені.
Ця акція зроблена одночасно зі спробами Варшави забезпечити постійну військову присутність США в Польщі шляхом розміщення там «Форту Трамп» і націлених на Росію американських ракет. Польські власті готові взяти на себе інфраструктурну та логістичну частину даних проектів — тільки б американські військові надовго влаштувалися в Польщі, незважаючи на те, що це зробить її автоматично законною ціллю для російських ракет.
Дійсно американці — кращі друзі Польщі?
Чому автори петиції посилаються на США, зрозуміло, як і те, що вони погано знають історію. Вони впевнені, що США — один Польщі, допомагала їй в минулому і готовий допомогти в майбутньому. Якщо історію вчити шматками, вибірково, то таке враження може скластися. Так, США допомогли з’явитися Польщі як незалежної держави за підсумками частково підготовленої ними Першої світової війни. У знаменитих 14 пунктах президента Вудро Вільсона, які лягли в основу майбутнього мирного договору з Німеччиною, 13-й пункт був присвячений полякам:
Має бути створена незалежна Польська держава, яка повинна включати в себе всі території з незаперечно польським населенням, яким повинен бути забезпечений вільний і надійний доступ до моря, а політична та економічна незалежність якого, так само як і територіальна цілісність, повинні бути гарантовані міжнародним договором.
Варшава вимагає «репарацій від Німеччини та Росії, думаючи, що її підтримують США, які в ХХ столітті одного разу допомогли полякам, але двічі їх зрадили. Фото: www.globallookpress.com
І така Польща з’явилася. Перш за все в результаті агресії, яку Варшава почала проти виснаженою громадянською війною Росії. Зброю, форму, продовольство польська армія отримала з величезних військових запасів США, які після завершення Великої Вітчизняної війни треба було десь прилаштувати, щоб не нести збитки за їх зберігання. Діяли на боці поляків та американські льотчики-добровольці. Тим не менш захопленого Києва польська армія не втримала і ледь не здала Варшаву. Тут нічого не скажеш, американці допомогли полякам, ті це знають і їм за це вдячні.
Зате підручники історії не розповідають полякам іншого: американці після цього двічі їх зраджували лише в ХХ столітті. Перший раз в 1939 році. США забезпечили своїми кредитами і технологіями гітлерівське «економічне диво», що дозволило фюреру збільшити більш ніж в 40 разів і відмінно озброїти свої ВС. В той же час по дипломатичній лінії вони сприяли максимально жорсткого відповіді поляків на цілком помірні пропозиції Берліна з територіального розмежування, грубий відмова від яких Варшави призвів до війни. Це підтверджують опубліковані після захоплення гітлерівцями Польщі справжні документи з польського МЗС. У Вашингтоні при цьому чудово розуміли, що Польща буде розчавлена, але США в даний момент саме це і було потрібно: Друга світова війна, за підсумками якої американці планували панувати над всім світом, мала початися.
Другий раз американці зрадили вірних їм поляків у 1945 році, коли президент Франклін Рузвельт підтримав Йосипа Сталіна, а не британського прем’єра Вінстона Черчілля з питання про майбутнє Польщі. Черчілля лякала перспектива радянізації самобутньої Польщі, Рузвельту вона була бажана. Йому було наплювати на почуття і інтереси поляків — він дивився в майбутнє, прекрасно розуміючи, що Польща буде найслабшою ланкою виникає радянського блоку в Європі, що вона прискорить кінець СРСР, який її не зможе переварити. Так, власне, і сталося. Ну а що півстоліття полякам довелося прожити не в своїй тарілці, американців не обходило, адже їх хитрість відмінно спрацювала.
Слідами українців і грузинів
Поляки і зараз роблять ту саму помилку: намагаючись влаштуватися в якості союзника-підголоска до більш сильної світової держави, вони вважають, що в цьому випадку зможуть робити все, що захочуть, ховаючись, коли потрібно, за потужну американську спину. На ділі ж вони самі перетворюють країну на пішака на чужій геополітичній шахівниці, пішака, якій запросто можуть пожертвувати, якщо гросмейстеру це буде потрібно. І вже точно інтереси такого сателіта не будуть прийматися сильним партнером під увагу, якщо будуть хоч у чомусь суперечити його власним інтересам. Ними будуть жертвувати буденно і чергово.
Клопітно було американцям стежити за колись третім у світі за масштабами арсеналом ядерної зброї, що опинилися в розпорядженні України після самоупразднения СРСР. Вони і зараз вважають, що зробили правильно, змусивши кусає нині лікті Київ позбутися від нього.
Напавши на режим Цхінвалі під час Олімпійського перемир’я, грузини були впевнені, що якщо за їх спиною стоять США, то росіяни це стерплять. Такі ілюзії відчувають і поляки. Фото: www.globallookpress.com
В якості іншого прикладу виступає Грузія. Росія, «проковтнувши» за президентства Дмитра Медведєва знищення США і їх союзниками Лівії, припинила напад Грузії на де-факто незалежну Південну Осетію. До цього тодішнього грузинського лідера Михайла Саакашвілі підбурювали «яструби» у Вашингтоні. Однак США наплювали на «територіальну цілісність» свого васала, остаточно втратив ще й Абхазії, щоб не ставити в черговий раз у незручне становище президента Медведєва. В надії, що той піде на другий термін, і з ним можна буде про що домовитися, а по-справжньому небезпечний прем’єр Путін повернеться в Кремль. Тобто свої інтереси в Росії американці віддали перевагу інтересам позбулася двох внутрішніх колоній Грузії, відмінно розуміючи, що вона все одно від них нікуди не дінеться.
Вони нічому не навчаються
Ця сумна для грузинів історія, однак, зовсім не насторожила і нічому не навчила поляків. Вони вимагають «репарацій від Німеччини та Росії, висувають вже майже офіційно територіальні претензії своїм східним сусідам, розраховуючи, що їм допоможуть американці. Вони і заманюють їх у свою країну, тому що переконані, що в разі спроби «повернути» т. зв. «Східні креси» (колишні східні території Польщі Пілсудського, за які поляки отримали за підсумками Другої світової війни за наполяганням Сталіна щедру компенсацію за рахунок Німеччини) Росія остерігатиметься завдати удару у відповідь. Щоб випадково не потрапити за американцям.
У Варшаві чудово розуміють, що просто так Росія на Польщу ніколи не нападе, не перекриє їй газ, що навіть найбільш радикальні російські патріоти вважають вкрай західним кордоном своєї країни Брест, а не Привислянский край.
На жаль, нинішні польські влада вперто не розуміють, що в їхніх американських патронів глобальний замах, і що якщо їх гра з Росією (проти Китаю, наприклад) того зажадає, вони погодяться не тільки на російську Брест, де і сьогодні на вокзалі гордо майорить російський триколор (кордон Союзної держави як-ніяк), але і на Білосток, та хіба мало що ще.
Люди і народи рідко вчаться на своїх помилках, навіть, як бачимо, поляки, яких стільки разів і так боляче била історія, причому за їх же власної вини. А якщо так, значить, уроки не засвоєні, і їх доведеться вивчити заново, щоб були зроблені нарешті правильні висновки.
