Досить часто фотографія Джейсона Петерсона – це гра очікування. Але щоб вона виявилася можливою, важливо визначити геометрію сцени, її графічну енергетику. Можливо, це – своєрідна пастка для світла. Тому що саме світло – головна дійова особа в цій чорно-білій феєрії.
Вулиці, пронизані світлом, туманний ранок, підсвічене променями висхідного сонця, дивовижні арки, знову світло, що струмує з вікон потяга, довгі тіні літніх вечорів, нічне місто, аерозйомка під час хуртовини… І силуети перехожих або велосипедистів, що доповнюють графічну симетрію або, навпаки, підкреслену асиметрію пейзажу.
Більшість сюжетів чиказького фотографа Джейсона Петерсона пов’язано з вирішальним для нього моментом: коли на сцені з’явиться світло. Його образи відрізняються геометричною бездоганністю і дивовижною просторової самодостатністю, немов існуючої поза часом. Він працює з тінями, кутами та лініями, створюючи унікальні композиції – чіткі і ясні.
Одного разу з вікна свого офісу він побачив, як всю Wabash Avenue пронизує промінь світла. Джейсон скочив на підвіконня і встиг зафіксувати на айфон жінку, котра перебігала вулицю. «Я трохи відредагував знімок і вже через 10 хвилин опублікував його в Instagram».
Дж. Петерсон – не професійний фотограф. Він – художній керівник, графік і, в даний час, головний креативний директор рекламного агентства Havas North America. Його захоплення – чорно-біла фотографія – прикувало до себе увагу більше мільйона передплатників в Instagram.
Робота в рекламі, ймовірно, вплинула на його творчу манеру і здатність розповідати нетривіальні історії, викликаючи емоції з допомогою монохромних зображень. Але, можливо, і навпаки: саме пристрасть до фотографії допомагає йому знаходити вдалі візуальні рішення в професійній діяльності.
Свою популярність Джейсон Петерсон пояснює тим, що його знімки позбавлені конкретики і тому несуть на собі відбиток вічності. Вони могли б бути зроблені сьогодні або в 1940-х роках. Колір, за словами фотографа, завжди символізує час. Уявлення про 1950-х, 70-х, 90-х завжди пов’язані з колірною палітрою. Чорно-біле зображення віднімає з рівняння час.
Що потрібно зробити, щоб отримати мільйон передплатників в Instagram? Як підтверджує досвід Дж. Петерсона, потрібно фотографувати пристрасно і цілеспрямовано. Що він, власне, і робить. З 13 років Джейсон знімав по дві фотографії щодня. Різниця з сьогоднішнім днем полягає лише в тому, що тепер, завдяки Instagram, у нього є зворотній зв’язок з аудиторією.
Дивно, але ні сучасні фототехнології, ні соціальні мережі не зробили істотного впливу на стиль його роботи. А от фотографи 1940-х років – зробили. Наприклад, Гаррі Каллахан, автор темних чорно-білих вуличних фотографій з проблисками тіней і силуетів перехожих. Джейсон вважає, що робить, по суті, те ж саме, але тільки в епоху цифрових можливостей.
Головну причину свого успіху Джейсон Петерсон вбачає в тому, що його роботи викликають емоції. Принаймні, він докладає до цього зусилля. Але які саме почуття він хоче викликати у своїх глядачів? Відчуття ілюзорності і крихкості людського життя? Багато з його робіт, дійсно, зображують віддалені силуети перехожих, ймовірно, одиноких та відчужених. «Я відчуваю цей момент ізоляції, незахищеності, самотності. У цьому – мої емоційні пристрасті». В такі миті вдається зафіксувати те, що ми зазвичай втрачаємо. Можливо, в цьому – секрет привабливості творчості Петерсона.
В даний час Джейсон Петерсон знімає iPhone X – цифровим далекоміром M10, трьома Leicas, бездзеркальним SL і компактним Q. У нього є кілька об’єктивів Leica. У тому числі Vario-Elmarit-SL 24-90 мм f / 2.8-4 і Super-Vario-Elmar-TL 11-23 мм f / 3.5-4.5. Крім того, у фотографа є дрон DJI Mavic Pro, який він завжди носить із собою.
дякую
