Соколов Борис Інокентійович – оперуповноважений Особливого відділу КДБ СРСР по 108-ї мотострілецької дивізії 40-ї армії Туркестанського військового округу (Обмежений контингент радянських військ у Демократичній Республіці Афганістан).
Народився 19 жовтня 1953 року в столиці Бурятії – місті Улан-Уде в сім’ї службовця. Російська. Член КПРС з 1977 року. Закінчив 10 класів, Іркутський авіаційний технікум. Працював на машинобудівному заводі.
У Радянській Армії з травня 1973 року призваний на строкову службу в Забайкальський військовий округ. З військ вступив у військове училище. У 1979 році закінчив Казанське вище військово-інженерне училище. Служив в інженерних частинах Ленінградського військового округу.
З серпня 1981 року – в органах КДБ СРСР. Закінчив Вищі курси військової контррозвідки КДБ СРСР у Новосибірську в 1982 році. Служив в Особливих відділах КДБ в частинах Ленінградського військового округу.
З грудня 1983 року протягом двох з половиною років Борис Соколов проходив службу у складі обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній Республіці Афганістан оперуповноваженого Особливого відділу КДБ по 108-ї мотострілецької дивізії. Брав участь у 64 військових операціях загальною тривалістю 269 доби. У боях був двічі контужений і отримав осколкове поранення. Залишався в Афганістані до кінця строку відрядження навіть після присвоєння звання Героя, відмовившись від права достроково виїхати в Союз.
Указом Президії Верховної Ради від 10 грудня 1985 року за мужність і героїзм, проявлені під час надання інтернаціональної допомоги Демократичній Республіці Афганістан капітану Соколову Борису Innokent’eviču присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 11536).
В 1986-1991 роках проходив службу в особливому відділі Комітету державної безпеки СРСР по Московському військовому округу. З 1992 року служив в органах військової контррозвідки Міністерства безпеки і ФСК Росії, потім в Управлінні економічної контррозвідки – Департаменті економічної безпеки Федеральної служби безпеки Російської Федерації. Очолював представництво ФСБ Росії в одному із зарубіжних держав.
Генерал-майор. Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями.
КОМУНІСТ, ЧЕКІСТ, ГЕРОЙ
Афганістан залишив трагічний слід в серцях сотень тисяч радянських людей. Прийшов час розповісти і про те, що в цій непростій війні поруч з солдатами і офіцерами у всіх ратних справах брали участь армійські чекісти. Сувору школу Афганістану пліч-о-пліч з воїнами пройшли військові контррозвідники, які виконували свій обов’язок по забезпеченню безпеки обмеженого контингенту радянських військ.
Один з них – Борис Соколов. Його афганські будні мало чим відрізнялися від буднів сотень інших військових контррозвідників, які заслужили добру пам’ять усіх, з ким їх звела доля на небезпечних дорогах Афганістану. Ними викрито та припинено безліч шпигунсько-диверсійних акцій заколотників і їх західних покровителів проти радянських військ, звільнені з полону десятки військовослужбовців Радянської Армії.
З подання капітана Бориса Соколова Інокентійовича до звання Героя Радянського Союзу:
“Взяв участь у 64 операціях загальною тривалістю 269 доби. В ході операцій проявив сміливість, відвагу і мужність. У складній бойовій обстановці діяв впевнено, приймав правильні рішення, не раз забезпечував успішне виконання підрозділом бойових завдань”.
У бойових умовах ділові якості офіцера як на долоні, а його, чекіста, тим більше. Так було і в той березневий день 1984 року, коли під час посадки радянських воїнів на вертольоти вони потрапили під шквальний вогонь банди. Соколов та начальник штабу майор Якушев зуміли організувати ефективну оборону, забезпечивши посадку воїнів у бойові машини. І останніми вийшли з бою.
На війні важко відокремити життя арамейської контррозвідника від військових буднів інших радянських офіцерів. Тільки, може бути, контррозвіднику трохи складніше, бо у нього є ще й свої, чекістські завдання. Втім, противник знижок на це не робить.
У січні I984 року Соколов і старший лейтенант А.с Головін захопили важливі документи, що містять відомості про причетність західних спецслужб до великих ворожих акціях проти Афганістану, списки агентури бунтівників. Ціна цього – страшний бій, в якому брав участь і Борис.
Не раз комуністу Соколову доводилося в критичних бойових ситуаціях брати на себе командування. Так сталося і в лютому 1984 року, коли Борис, контужений, все ж зумів очолити підрозділ і вивести його з бою з мінімальними втратами.
І ще один, може бути, самий значущий штрих у бойовій біографії Бориса Соколова. Чекістське підрозділ, в якому він служив, активно займалася звільненням радянських військовослужбовців, що потрапили в полон. Ця робота, завжди пов’язана зі смертельним ризиком, вимагала від військових контррозвідників великої особистої мужності і готовності до самопожертви: треба було мати величезну витримку та сміливість, щоб ходити беззбройних в табори душманів і під дулами автоматів вести з ними переговори. Багатьом радянським військовослужбовцям допомогли тоді вони повернутися до своїх матерів.
Ще недавно Борис Соколов був одним з тих героїв, про яких писати було не можна. Тепер про це, як бачите, пишуть, і навіть в плакатах.
Дякую
Ст. Медведєв. – див. «За афганськими дорогами»
