Теща проковтнула 50 копійок…
… дрібниця, а приємно!
– Я не принцеса – корона спадає… Я не ангел – крила в пранні… Я не стерво – я розумніший…
– Петрович, вчора бухав?
– О, точно! Я ж Петровичу!
Ізраїльтянин викликає свою секретарку і каже їй:
– Роза, я дам тобі 50 доларів, тільки дозволь мені хоч раз помацати твою груди!
Секретарка трохи подумала, та й погодилася.
А бос все не вгамовується:
– Слухай, – каже, – я дам тобі 100 доларів, тільки дозволь мені зняти з тебе трусики!
Та знову погодилася, бос стягнув з неї трусики, зрозуміло, збудився і питає:
– Послухай, Троянда, а скільки ти візьмеш за …все …?
– Як зазвичай, 50 шекелів…
– Нерозумно створювати запаси всяких продуктів, я завжди запасаюся тільки горілкою!
– Чому?!
– По-перше, у неї терміну придатності немає, а по-друге, ще дідусь вчив мене, що це валюта, тільки рідка!
Як придумали французьку мову:
– А давайте половина букв буде читатися фіг знає як, а половина взагалі не буде!
– Палиці зверху не забудь.
Як придумали англійську мову:
– А давай, букв буде небагато, всі вони прості, але голосні хай читаються як попало.
– І щоб значення слова змінювалося непередбачувано залежно від прийменників і соціального статусу мовця/пише!
Як придумали італійську мову:
– А давай всі слова буду закінчуватися на голосні!
– І руками махати. А то жарко.
Іспанська мова:
– А давай поприкалуємося над італійською мовою!
Російська мова:
– А давай писати слова у випадковому порядку, а сенс передавати інтонаціями!
– Приставки і суфікси не забудь!
Болгарська мова:
– А давай поприкалуємося над російською мовою!
– Точно! Будемо разговариать як російські діти.
Польська мова:
– А давай говорити по-слов’янському, але за заподноевропейским правилами?
Німецька мова:
– А навіщо нам прогалини?
– Букв додай!
Китайська мова:
– А давай замість слів використовувати звуки природи!
– Дивись яку я каляку-маляку намалював. Ось тут як би Сонце, ось тут бики орють Землю. Нехай це означає стіл!
Японський мова:
– А давай говорити все звуки з одного інтонацією?
– Як собака гавкає. Щоб усі боялись.
– Жінці просто потрібно, щоб її любили! Любов, увага, турбота, повага, компліменти, квіти з приводу і без, ласкаві слова, безсонні ночі, і ще багато-багато-багато чого. Дуже багато…
– Яке ємне стыдливоскромное слово “просто”!?
– А що ви хотіли від міністрів, які всього двадцять років тому катали наперстки?
– Ну от вічно ви принижаете наш уряд. Не катали. А кришували катав.
– Вовочка, хто розбив вікно?
– Я, але винен Ізя.
– Як так?
– Ну я запустив каменем у його нахабну пику, а він пригнувся.
Коли хата не горить, а кінь спокійно стоїть у стайні – російській жінці стає трохи не по собі.
Іноді, дивлячись на оточуючих, охоче віриться, що люди походять від мавп.
Причому від тих, які взяли в лапи палицю не для того, щоб збити банан з дерева, а щоб відібрати його у сусідній мавпи.
– Не жіноча це справа…
– Яке?
– Ой, будь-яке.
– Звідки у тебе на брюках ця світла волосина? – запитує дружина.
– Напевно, в трамваї причепився…
– А чи не має вона стосунку до твоєї білявої секретарки?
– Дурниці, я завжди знімаю брюки…
Вовочка запитує в мами:
– Що за риба секретарка?
– Це не риба, це жінка, яка друкує на машинці.
– А чому ж тоді тато казав, що він всю ніч смажив секретарку?
2030-й рік. Новий російський набуває для своєї фірми новинку: секретарку-робота з зовнішністю Памели Андерсон, друкувальну зі швидкістю 500 знаків в хвилину, розмовляючу на 8-ми іноземних мовах і володіє енциклопедичними знаннями.
Він, природно, запрошує одного, щоб похвалитися:
– Ти диви, Тарас, кака гарна дівка, все вміє!
– Так, Юхим, це ваще! Слухай, може, й мені таку ж купити? Дай я їй тут че-нить подиктую, типу протестую.
– Без базару!
Фіма виходить з кабінету. Раптом через кілька хвилин звідти лунають жахливі крики. Фіма хапається за голову:
– Ой, епть…, я ж забув попередити, що у неї в роті точилка!
