Теща проковтнула 50 копійок…
… дрібниця, а приємно!
– Я не принцеса – корона спадає… Я не ангел – крила в пранні… Я не стерво – я розумніший…
– Петрович, вчора бухав?
– О, точно! Я ж Петровичу!
Ізраїльтянин викликає свою секретарку і каже їй:
— Роза, я дам тобі 50 доларів, тільки дозволь мені хоч раз помацати твою груди!
Секретарка трохи подумала, та й погодилася.
А бос все не вгамовується:
— Слухай, — каже, — я дам тобі 100 доларів, тільки дозволь мені зняти з тебе трусики!
Та знову погодилася, бос стягнув з неї трусики, зрозуміло, збудився і питає:
— Послухай, Троянда, а скільки ти візьмеш за …все …?
— Як зазвичай, 50 шекелів…
— Нерозумно створювати запаси всяких продуктів, я завжди запасаюся тільки горілкою!
— Чому?!
— По-перше, у неї терміну придатності немає, а по-друге, ще дідусь вчив мене, що це валюта, тільки рідка!
Як придумали французьку мову:
— А давайте половина букв буде читатися фіг знає як, а половина взагалі не буде!
— Палиці зверху не забудь.
Як придумали англійську мову:
— А давай, букв буде небагато, всі вони прості, але голосні хай читаються як попало.
— І щоб значення слова змінювалося непередбачувано залежно від прийменників і соціального статусу мовця/пише!
Як придумали італійську мову:
— А давай всі слова буду закінчуватися на голосні!
— І руками махати. А то жарко.
Іспанська мова:
— А давай поприкалуємося над італійською мовою!
Російська мова:
— А давай писати слова у випадковому порядку, а сенс передавати інтонаціями!
— Приставки і суфікси не забудь!
Болгарська мова:
— А давай поприкалуємося над російською мовою!
— Точно! Будемо разговариать як російські діти.
Польська мова:
— А давай говорити по-слов’янському, але за заподноевропейским правилами?
Німецька мова:
— А навіщо нам прогалини?
— Букв додай!
Китайська мова:
— А давай замість слів використовувати звуки природи!
— Дивись яку я каляку-маляку намалював. Ось тут як би Сонце, ось тут бики орють Землю. Нехай це означає стіл!
Японський мова:
— А давай говорити все звуки з одного інтонацією?
— Як собака гавкає. Щоб усі боялись.
— Жінці просто потрібно, щоб її любили! Любов, увага, турбота, повага, компліменти, квіти з приводу і без, ласкаві слова, безсонні ночі, і ще багато-багато-багато чого. Дуже багато…
— Яке ємне стыдливоскромное слово «просто»!?
— А що ви хотіли від міністрів, які всього двадцять років тому катали наперстки?
— Ну от вічно ви принижаете наш уряд. Не катали. А кришували катав.
— Вовочка, хто розбив вікно?
— Я, але винен Ізя.
— Як так?
— Ну я запустив каменем у його нахабну пику, а він пригнувся.
Коли хата не горить, а кінь спокійно стоїть у стайні — російській жінці стає трохи не по собі.
Іноді, дивлячись на оточуючих, охоче віриться, що люди походять від мавп.
Причому від тих, які взяли в лапи палицю не для того, щоб збити банан з дерева, а щоб відібрати його у сусідній мавпи.
— Не жіноча це справа…
— Яке?
— Ой, будь-яке.
— Звідки у тебе на брюках ця світла волосина? — запитує дружина.
— Напевно, в трамваї причепився…
— А чи не має вона стосунку до твоєї білявої секретарки?
— Дурниці, я завжди знімаю брюки…
Вовочка запитує в мами:
— Що за риба секретарка?
— Це не риба, це жінка, яка друкує на машинці.
— А чому ж тоді тато казав, що він всю ніч смажив секретарку?
2030-й рік. Новий російський набуває для своєї фірми новинку: секретарку-робота з зовнішністю Памели Андерсон, друкувальну зі швидкістю 500 знаків в хвилину, розмовляючу на 8-ми іноземних мовах і володіє енциклопедичними знаннями.
Він, природно, запрошує одного, щоб похвалитися:
— Ти диви, Тарас, кака гарна дівка, все вміє!
— Так, Юхим, це ваще! Слухай, може, й мені таку ж купити? Дай я їй тут че-нить подиктую, типу протестую.
— Без базару!
Фіма виходить з кабінету. Раптом через кілька хвилин звідти лунають жахливі крики. Фіма хапається за голову:
— Ой, епть…, я ж забув попередити, що у неї в роті точилка!
