США і їх союзники провели широкомасштабну інформаційну атаку на «Північний потік — 2». В хід пішли і загрози санкцій проти учасників проекту, і агресивні публікації в провідних західних ЗМІ, і мобілізація антиросійських сил в Європарламенті. Але все марно. Чим відповів Старий Світ на тиск Вашингтона і які перспективи відкриваються для російського газу на європейському ринку?
Весняне загострення
Атака почалася з публічних погроз на адресу партнерів проекту з Європи.
Шостого березня заступник директора європейського офісу Держдепу США Ніколь Гібсон, виступаючи на енергетичній конференції в Брюсселі, заявила, що якщо європейські компанії будуть брати участь у прокладанні трубопроводу в цьому році, то «ризикують зіштовхнутися з істотними санкціями».
«Деякі говорять, що «Північний потік — 2» — доконаний факт. Ми так не вважаємо, — попередила Гібсон. — Ми закликаємо європейських лідерів переконати всіх у тому, що проект не буде реалізований».
Через кілька днів посол США в ЄС Гордон Сондленд розмістив в Financial Times велику статтю про необхідність заборони «Північного потоку — 2».
«Європейці досі сперечаються, чи варто інвестувати мільярди в газову інфраструктуру, підконтрольну Росії, в тому числі трубопровід «Північний потік — 2». Відповідь: ні в якому разі», — заявив американський дипломат.
На думку Сондленда, Євросоюзу не слід покладатися на Росію, хоч російський газ і «трохи дешевше». Адже «є вибір краще: США — вірний, випробуваний партнер».
Американський посол детально розписує плани з будівництва нових портових терміналів для експорту СПГ, «завдяки чому Сполучені Штати стануть третім за величиною експортером зрідженого природного газу після Катару та Австралії».
«Нова газотранспортна інфраструктура і термінали для скраплення дозволять збільшити експорт США до 200 мільярдів кубометрів на рік і навіть вище, забезпечивши близько 40 відсотків річного попиту на газ в Європі, — запевняє Сондленд. — А вкладати кошти в подальшу енергетичну залежність Європи від Росії просто безглуздо».
Вже на наступний день після цієї публікації Європейський парламент прийняв резолюцію про необхідність згорнути будівництво газопроводу. «Європарламент вказує на те, що «Північний потік — 2» посилює залежність ЄС від поставок російського газу, ставить під загрозу внутрішній ринок ЄС і не відповідає положенням енергетичної політики союзу та її стратегічним інтересам, тому повинен бути зупинений», — наголошується в документі.
Експерти нагадують, що за кілька днів до виступу Ніколь Гібсон з погрозами санкцій за участь у «СП-2» заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль повідомила, що уряд країни розробив якийсь «план Б» на випадок провалу переговорів з Росією про транзит газу в Європу.
Не розкрив подробиць, Зеркаль зазначила, що Київ зі своїми партнерами приступив до підготовки попереджувальних заходів «з допомогою Сполучених Штатів».
Схоже, «план Б» якраз і полягав у серії агресивних заяв і загроз представників США на адресу «СП-2». Якщо так, то він повністю провалився.
Поганий план
По-перше, загроза запровадження санкцій проти учасників будівництва «Північного потоку — 2» викликала виключно жорстку реакцію в Європі. Зокрема, як повідомляє The Wall Street Journal (WSJ), офіційний Берлін попередив американців, що Німеччина сприйме такі санкції як агресію США проти союзників по НАТО.
«Санкції проти трубопроводу будуть означати конфронтацію не лише з Німеччиною, але і з усією Європою, — цитує видання неназваного німецького чиновника, що займається проектом «СП-2». — Ми зробимо все можливе, щоб добудувати газопровід».
За інформацією WSJ, «Газпром» попередив європейських партнерів по «Північному потоку — 2» про намір — у разі введення санкцій — викупити їхню частку в проекті і завершити трубопровід самостійно, «можливо, за участю китайського капіталу».
Прихід китайців в європейську газову інфраструктуру лякає Старий Світ набагато більше, ніж голосіння Вашингтона про енергетичної залежності Євросоюзу від Кремля. Не дивно, що у відповідь на статтю Гордона Сондленда в Financial Times німецька Heise опублікувала матеріал з жорсткою критикою дій США.
«Коли американський уряд нібито безкорисливо застерігає Німеччину і Європу від надмірної залежності від російського газу, за цим, звичайно, криється план допомогою енергетики збільшити залежність Європи від Вашингтона, — зазначає видання. — Ясно, що мова йде не про диверсифікації енергетичного імпорту для Німеччини і Європи, а про американському «енергетичному домінування», яке передбачається встановити по всьому світу».
Що стосується резолюції Європарламенту, на неї просто ніхто не звернув уваги. Такі документи не мають зобов’язального характеру, а головне — в кінці травня пройдуть вибори в цей представницький орган ЄС, та його складу суттєво оновиться.
Як свідчать дані соцопитувань, в новому депутатському корпусі різко посилять свій вплив «націоналістичні і популістські сили» — тобто партії, не схильні прислухатися до думки Вашингтона і скарг Києва, а орієнтуються на здоровий глузд і власні прагматичні інтереси.
Так і на Україні після березневих президентських виборів цілком може змінитися підхід до співпраці з Росією в газовій сфері. Так що весняне загострення супротивників «Північного потоку — 2» може виявитися останнім.
Хороший план
В основу газової політики Євросоюзу на найближчі роки, ймовірно, ляже концепція, представлена на цьому тижні найбільшої німецької нафтогазової компанією Wintershall (яка, до речі, виступає партнером «Газпрому» при будівництві «Північного потоку — 2»).
У Wintershall вважають, що в Європі можуть чудово уживатися і нові газопроводи, і СПГ-термінали. Таке поєднання забезпечить оптимальну ціну на блакитне паливо для споживачів. Тому, заявляє Wintershall, не повинно бути дискримінації якої б то не було нової газової інфраструктури: вимоги і до трубопроводів, і до СПГ-терміналів повинні бути однаковими.
Загрози зацікавлених у збуті свого СПГ на європейському ринку США на адресу енергокомпаній, що реалізують бізнес-проект «Північний потік — 2», в Wintershall називають «неприйнятними».
Фахівці компанії стверджують, що СПГ в Європі варто використовувати в першу чергу як паливо для морського і важкого вантажного автотранспорту, а промисловості і домогосподарствам все ж краще працювати з трубопровідним газом.
Wintershall пропонує поділити ринки збуту трубопровідного і скрапленого газу за допомогою цілеспрямованого субсидування, знизивши конкуренцію між ними. Такий сценарій може виявитися вигідним і для «Газпрому», і для постачальників СПГ, у тому числі американських.
Правда, перспективи заокеанського скрапленого газу на європейському ринку оцінюються експертами як скромні. За прогнозом Єврокомісії, до 2023 року постачання СПГ з США в Європу збільшаться в 2,4 рази, до 8 мільярдів кубометрів, — але це всього близько 1,6 відсотка загального споживання газу в ЄС.
Ринкова ніша в 30-40 мільярдів кубометрів в рік на європейському газовому ринку, яка виникне через зниження власного видобутку, на думку самих європейців, в основному зайнята російським газом — постачаннями «Газпрому» і «Новатек».
«Російський газ дуже конкурентоспроможний. Запаси півострова Ямал приблизно такі ж, як і в Катарі», — заявив минулого тижня голова дивізіону по розвідці і видобутку французької енергетичної компанії Total Арно Брюлла на галузевій конференції IHS Markit в Х’юстоні. А в довгостроковій перспективі російський СПГ серйозно потіснить трубопровідний газ, зазначив топ-менеджер.
