Ярас Валюкенас

Історична роль Литви у боротьбі проти Росії
Європарламент більшістю голосів підтримав резолюцію про політичних відносинах Євросоюзу та Росії. Дана резолюція передбачає виключити із списку стратегічних партнерів Євросоюзу, а також зупинити будівництво газопроводу «Північний потік — 2». Ініціатором резолюції, внесеної в Європарламент, стала латвійський депутат Сандра Калніете. Ця подія ще раз підкреслює факт внутрішнього протистояння молодих членів Європейського союзу зі своїми старшими партнерами. Подібні випади новачків зі Східної Європи були цілком очікувані, для цього і створювався буфер на східному кордоні, завданням якого було не допустити зближення Росії та Європи, в першу чергу, це стосується Німеччини. Напрошується питання: яка основна роль відводиться держав Східного блоку у формуванні політичних і економічних цілей Вашингтона на Євразійському просторі? Те, що Європейський союз в особі нового блоку отримав «троянського коня» на своїй території, це очевидно, і в державах старого світу це добре розуміють. Наївно було б вважати, що на цьому роль стримуючого буфера, що складається з нових держав Євросоюзу, закінчується. Відродження і підтримка нацизму в його найгірших проявах, посилюється тиск на прийняття різних політичних рішень в європейських політичних структурах, відкрите втручання у справи своїх східних сусідів, теж багато про що говорять.
Прийомна сім’я ближче рідний?
У цьому зв’язку варто нагадати й про організації «Східне партнерство», метою якої було посилення впливу на країни колишнього СРСР. Саме Вільнюський саміт «Східного партнерства», що проходив у листопаді 2013 року, послужив поштовхом до початку трагічних подій на Україні. Не варто докладно розглядати сам проект, який був створений як би за ініціативою Євросоюзу. Можна відзначити головне: дана структура створювалася як певний орган опіки над Азербайджаном, Вірменією, Білоруссю, Грузією, Молдовою і Україною. Якщо говорити простою зрозумілою мовою, завданням цього органу опіки» було створення юридичної бази для позбавлення батьківських прав сім’ї (СРСР), в яку раніше входили ці держави. Надалі, за задумом стратегів, «відторгнуті діти» повинні були передаватися новим «прийомних батьків» в особі Євросоюзу.
За умовами цієї угоди «прийомні діти» зобов’язувалися повністю забути про своєї колишньої сім’ї і максимально інтегруватися в нову. У довгостроковій перспективі вже ведеться робота по створенню нових свідоцтв про народження «прийомних дітей», також ведеться їх переорієнтація в мовному та культурному просторі. Одночасно з цим триває величезна робота по дискредитації сімей, куди раніше входили «прийомні діти». Але тут виявилося, не все так просто і гладко.
Досвід Німеччини, я маю на увазі російських німців, показав, що люди, в більшості своїй виховані в інших традиціях і мають незалежне світогляд, не зможуть сліпо слідувати шляхом, який нав’язують їм різні політичні яструби. Це стосується не тільки Німеччини, але й інших країн світу, я, наприклад, бачу повсюдно і в Литві.
Роль Литви у протистоянні зі Східними сусідами
Литовські еліти за підтримки США завжди з особливим ентузіазмом відводили собі роль регіонального лідера в протистоянні з Росією. З боку литовських політиків звучали самі гучні звинувачення на адресу Росії, часто переходили в пряму образу всього російського народу. В одному зі своїх інтерв’ю 2014 року, президент Литви Даля Грібаускайте назвала Росію терористичною державою. «Україна сьогодні бореться за мир у всій Європі, за всіх нас. Якщо терористична держава, яке здійснює агресію проти свого сусіда, не зупинити, то агресія може поширитися по Європі і далі», — сказала президент радіо LRT.
Сьогодні можна з упевненістю сказати, що всі дії литовських еліт у протистоянні зі східними сусідами викликали зворотній ефект і до самого мінімуму знизили вплив Балтійських держав в світовій політиці. Істеричні заяви про загрозу вторгнення, публічні образи своїх сусідів, грубе втручання в їх внутрішні справи викликали неоднозначну реакцію як в литовському, так і в європейському суспільстві. Зверніть увагу на те, що серед 80 країн світу, згідно з індексом впливовості, країни Прибалтики зайняли крайні, тобто найнижчі позиції. Рейтинг був складений U. S. News у партнерстві з зіс діаграми Group. Так вже історично склалося, що політичним елітам держав Прибалтики доводиться всякий раз наполегливо доводити своїм так званим партнерам важливість свого значення в протистоянні з тими загрозами, на які вказує їм США, саме цей факт і створює ілюзію агресивності прибалтійських народів. Я не помилився, коли сказав про ілюзії агресивності: в литовському суспільстві немає агресії, незважаючи на те, що політики використовують будь-які можливості для підняття її рівня. В агресію Росії тут теж мало хто вірить, а ось рівень недовіри до влади постійно зростає.
Хто не скаче, той москаль
Литовські еліти завжди намагаються нав’язати свій світогляд і правила європейським партнерам, особливо якщо справа стосується Росії. Маніпулюючи різними історичними фактами і поняттями, поступово відбувається підміна основоположних принципів європейської демократії. Таке явище, як диктатура, що успішно підмінено європейської солідарністю, і відтепер кожен член Євросоюзу в своїх рішеннях повинен покладатися не на принципи міжнародного права, а на принципи солідарності зі своїми союзниками. Литовські політики тільки оформили принцип під назвою «хто не скаче, той москаль», і він вже незабаром став основним принципом нової української демократії і далі вже всього Євросоюзу в цілому. Всі країни «свободи і демократії» зобов’язані жити за цим принципом, не має нічого спільного з демократією. Будь вільний і незалежний у своїх поглядах людина моментально оголошується ворогом, що працюють в інтересах Кремля, це ж стосується і держав, які намагаються відстоювати інтереси своїх народів.
«Хто не скаче, той москаль!» — геніальна технологія маніпуляції масовою свідомістю людей. На прикладі України технологія доводить, що люди, які збираються в натовп, втрачають індивідуальний розум і піддаються масових інстинктів, які передаються кожному окремо взятому в натовпі. Подібного інстинкту схильні і європейські політики, що свідчить про їх низький інтелект і схильності стадного мислення. Політики легко керовані з єдиного центру і діють на шкоду інтересам своїх народів. Антиросійські санкції розбирати не будемо.
Висновок
Повертаючись до декларації, висунутої представником Латвії в Європарламенті, то тут важливо зрозуміти її зв’язок з майбутніми місцевими виборами нових представників від кожної з 27 країн, що входять в Євросоюз. На сьогоднішній день існує реальний шанс приходу до структури Європарламенту людей з незалежними поглядами, багато з яких проросійських поглядів. Вибори в Європейський парламент пройдуть в 27 країнах — членах Європейського союзу в травні 2019 року. Будуть обрані 705 депутатів, які представляють майже 500 мільйонів європейців, що зробить ці вибори найбільшими транснаціональними виборами в історії. У виборах братимуть участь як національні партії, так і незалежні кандидати.
Вибори в Європарламент мають більш важливе в стратегічному плані значення, ніж вибори президента Литви, які повинні пройти також у травні 2019 року. Під загрозою найважливіший принцип сучасної європейської демократії — «Хто не скаче, той москаль».