Фіно-угорський народ марі нараховує близько 680 000 чоловік, що проживають в основному в Республіці Марі Ел (Росія).
Тільки 15 відсотків населення республіки стверджують, що слідують старим віруваннями, і лише 45 відсотків населення приблизно 680 000 насправді є марі (більшість становлять етнічні росіяни), в результаті чого число цих язичників приблизно 45 900.
Якщо врахувати марі, що проживають за межами Республіки Марі Ел і дотримуються старої віри, загалом набереться приблизно 90 000 язичників.
Народ марі
Язичники – термін, який спочатку використовували римські християни для всіх народів, що слідували у своїх віруваннях многобожию, поступово в Середньовічній Європі стали називати язичниками всіх нехристиян, навіть євреїв і мусульман.
Марі-язичники мають сучасну систему вірувань, але їхня віра – дохристиянське багатобожжя, хоч і значно змінилася з часом.
Марі живуть на закруті Волги, номінально велика частина з них була звернена в християнство в 16 столітті, після завоювання земель при Івані Грозному. Це не завадило їм таємно дотримуватися свої язичницькі обряди.
Марійські православні ченці та послушники, 1894
Марі – анімісти, тобто обожнюють не тільки людей і тварин, а й неживі предмети. Для них весь світ населений незліченними божествами і духами скель, річок, дерев, вітру і т. д. Під вплив християнства і мусульманства до середини 18 століття
вони стали прославляти Куго Джумо, як головне своє божество.
І все таки традиційно для марі велике значення мають численні духи домашнього вогнища, померлих родичів, до яких вони звертаються під час молитов.
Марійські обереги – Музей культур (Гельсінкі)
Поряд з кожною селом була священна гай, де приносилися жертвоприносини у вигляді убитих тварин, щоб задобрити духів і отримати захист або просто заспокоїти духів.
Марі-язичники зуміли зберегти свою віру, будучи зверненими в християнство, завдяки тому, що у них не було щоденних молитов, церковних служб, до своїм божествам вони зверталися тільки для вирішення конкретних проблем.
Марійські язичницькі священики.
До 1860-х і 1870-х років традиційна марійська віра зазнала зміни, Куго Джумо став верховним божеством і поклоніння йому стало кращим.
Нове євангельський рух – «Куго Сорту» (Велика Свічка) – вплинуло на спосіб життя марі, вселяючи їм необхідність жити «чисто» і «без гріха», відкидаючи тютюн, алкоголь і кофеїн. Воно також поклало кінець кривавим жертвам, замість убитої коні жертвовался торт у формі коня.
Жіноча брошка, Марі, центральна Росія – Музей культур (Гельсінкі)
Ізоляція марі підходила до кінця, так як ліси навколо Волги неухильно заселялися мисливцями та лісорубами. Дороги відкривали сільські громади для місіонерів, російські селяни заселяли села в околицях. Незабаром послідувала офіційна кампанія «русифікації» з придушенням марійської мови і викладанням російського православного богослужіння.
Марійська експозиція (частина фінно-угорської експозиції «Ехо Уралу» («Ууралы Кая»). Естонський національний музей.
У 1890 році марі продемонстрували свої переконання на Казанської науково-промислової виставці і написали листа цареві, запевняючи його, що в їх вірі немає нічого поганого.
На їх думку, це був єдиний спосіб, щоб їх релігія мала шанс на виживання, але протистояла Російська Православна Церква.
Марі з Царевококшайского повіту Казанської губернії Російської імперії
Під час революції вірування марі потрапили під заборону.
Гора Черемис (марі)
Найстійкіші марі збиралися ночами, щоб проводити свої обряди. В результаті з’явилися легенди про те, що марі чаклують, насилаючи на людей псування та інші нещастя.
З розпадом Радянського Союзу в 1991 році марійське язичництво пережило період відродження. Незважаючи на те, що порівняно з іншими релігіями, прихильників язичництва дуже мало, марійська релігія визнана поряд з християнством та ісламом. 300 священних гаїв і святих місць отримали статус охороняються, жертвопринесення можна.
Народний ансамбль, Марій Ел.
Язичницькі священики активно беруть участь у політиці та захисту навколишнього середовища.
