Масштабні моделі на будь-який смак. Минула стаття про масштабних моделях в СРСР закінчилася 1987 роком не випадково. В цьому році в мінському видавництві «Полум’я» нарешті (через 5 років після написання!) вийшла моя перша книга «З усього, що під руками» накладом 87 тис. примірників. І розійшлася в два тижні. Там було і про моделі, але головне не це, а те, що після цього з усієї країни пішли до мене листи. Інтернету не було, от люди і висловлювали свою думку на аркушах паперу. Хтось писав, що можна б ще зробити і те, і інше, що обсяг книжки малий. А багато помічають, що практично всі саморобки в цій книзі — це «готові набори збірних моделей», так прямо мені й писали, що «ви зобов’язані (!) довести справу до їх випуску для наших дітей!» Ось навіть як! «Напишіть до міністерства…» Один навіть список кораблів російського флоту для випуску на заводі «Вогник» мені прислав. Це щоб я туди поїхав і «впровадив». Наївні! Було ж правило: «Навіщо робити нові моделі, коли кожен рік підростають нові діти!» Однак я став їздити. Паралельно з навчанням в аспірантурі. І ходити по різних кабінетах, в Загорську був в НДІ іграшки, зустрічався з різними «начальницькими людьми». І зрозумів, що нікому самодіяльність моя не потрібна. Є план, є рішення зверху… І от якщо вони і твої бажання співпадають, то все ок. Якщо ні, то кому ти такий розумний потрібен! Все, як казав Аркадій Райкін: «Особистий спокій вище всього!»
Дивно, але фірма «Фрог» випускала навіть збірну модель дирижабля.
Але зате пощастило хоч в тому, що тепер книги можна було пекти, як млинці: 1989 рік, «Полум’я» — «Коли уроки зроблені», 1990 рік, «Просвіта» — «Для тих, хто любить майструвати». Але, мабуть, головне, що, знаючи вже в 1986 році, що книга за саморобних і моделей у мене вийде, я сунувся з книгою «Танкодром на столі» у видавництво ДОСААФ. І там ідею книги підтримали! Перед цим там уже вийшла книга «про літаки» — «Аеродром на столі». Логічно було продовжити її танками. І перебуваючи в черговий відрядженні в Москві з метою роботи в архіві ЦК ВЛКСМ (збір матеріалів по партійному керівництву НДРС і НТТМ), я ще й домігся від ДОСААФ дозволу на роботу в спецхрані бібліотеки ім. В. І. Леніна з іноземними книгами «про танках». До цього у мене був дозвіл тільки на «спецлітературу», а тут ще й танки!!! Так що в бібліотеці я тільки що не ночував. Першим приходив і йшов останнім. Але зате ксерокопій набрав масу. І знову ж, повернувшись до себе в Куйбишев, засів за моделі: вранці — дисертація, ввечері, коли вже розум за розум заходить, — моделі.
«Південний хрест» випускала фірма «Фрог»
Випускала її і фірма «Ново»…
… і випускає фірма «Зірка».
Потім, вже 1989 році я нарешті зрозумів, що якщо наші моделі відправляють «туди», то там з моделями має бути все по-іншому. І оскільки «перебудова» зайшла вже досить далеко, написав ПР-відділ посольства Англії, щоб мені дали адресу якогось британського суспільства моделістів, щоб я міг з ним зв’язатися. Адреса мені дали, я їм туди написав, і вони мені відповіли. Відповіли з MAFVA – Британської асоціації масштабного моделювання, і не просто відповіли, а прислали купу модельних журналів – англійський «Мілітарі моделлинг», американський «Файн скейл моделлер», японський «Модел грэфикс» і свій маленький і дуже «домашній» журнальчик «Танкетте». Мало того, подивившись фото моїх танків з журналу «Техніка-молоді», вони здивувалися (Т-35 в масштабі 1:30 від нуля) і запропонували… членство в їх асоціації. «Членські внески, 25 фунтів на рік, ми за вас заплатимо, ви тільки надсилайте нам фотографії ваших моделей і пишіть нам статті про моделі і моделювання в СРСР. Нам це дуже цікаво».
У свій час я вперше опублікував у журналі «Танкетте» статтю про нашому танку Т-24 і розповів про нього англійцям. І ось тепер «там» випускається його модель в 1:35 масштабі.
Завжди подобався цей танк, реально і набагато випередив свій час.
Переглянув я все прислане, і, якщо чесно, взяла мене сильна злість. Чому у них все це є, а у нас – «фіг вам… індіанська хата!» А як же гасло: «Усе найкраще дітям», красиві слова про розвиток творчого початку наших людей, про «новому історичному суспільстві – радянському народі», носії всіх мислимих достоїнств, для якого партія працює вдень і вночі і задоволення всіх його потреб… А тут мало того, що в ходу анекдот про «довгий зелене і пахне ковбасою» (потяг з Москви в найближчі до неї області), так навіть таку дрібницю, як пластмасові модельки, людям і купити неможливо.
Зате сьогодні з урахуванням розмірів наших квартир для любителів випускаються відмінні модель БТТ в масштабі 1:43. Ціна 999 р. Не дешево, хоча якість дуже висока.
Хочете літак, і щоб самому не возитися? Ось вам готовий повітряний лайнер в масштабі 1:200…
….або легендарний Іл-2 (1:72) за ціною 5700 р.
Але раз вже ти тоді був «людиною системи», то… щоб ти про неї не думав, а вголос говорити про це не варто було. Хоча цілком можна було критикувати окремі її недоліки і вказувати шляхи їх подолання. Ось я і написав журнал «Раціоналізатор-винахідник» статтю про те, які моделі нам потрібні, і що «не всяка іграшка модель, але будь-яка модель – іграшка». І якщо ми хочемо ефективної професійної орієнтації молоді (ще один модний тоді в СРСР гасло), то нам потрібні дитячі іграшки «Тваринницька ферма» і «Птахоферма», іграшкові комбайни для збирання зернових, трактори з плугами, і не тільки крани і пожежні машини (ці іграшки були!), але і бетономішалки, молоковози, ляльки розміром під ліжко і ліжечка розмірами під ляльки (а ось з цим були серйозні проблеми!), а ще до них меблі, будинку, а для військово-патріотичного виховання… цілий флот – не тільки «Потьомкін» і «Аврора», але і «Слава», «Варяг», «Кореєць», «Пам’ять Азова», міноносці «Страшний» і «Стерегущий», а також лінкор «Марат» і багато інші легендарні кораблі нашого російського і радянського флоту. Потрібні не тільки моделі літаків Іл-2 і Міг-15, але і «Сталь-3», УТ-1 і УТ-2, К-7, ТБ-3 і Пе-8, «Эркобра» і «Киттихаук»…
Технологія «полумоделей» тоді не була популярна. Зате зараз існує фірма «Комбриг», яка випускає відмінні моделі як за ватерлінію, так і з повним корпусом. Масштаби 1:35 1: 700 з фототравленными деталями. Ось деталі міноносця «Лейтенант Бураков».
Інструкція по збірці моделі броненосця «Полтава».
І що моделі кораблів треба робити в розрахунку на нетерплячих людей і дітей з вже пофарбованих деталей, тобто кольорової пластмаси, щоб вдома фарбою не смердіти. І ділити моделі кораблів навпіл, а днище окремо, а верх – окремо, а між цими деталями вже пофарбована ватерлінія заданої товщини в якості «ребра жорсткості».
Ось те, що пропонувалося коли в кінці 80-их. Корпус з двох частин з забарвленням підводної частини. Модель броненосця «Цесаревич».
Сьогодні цілком можна випускати і найпростіші моделі з паперу. Наприклад, грецької униремы ось з цього чернофигурного килика…
А ось її розгортка і схема складання.
Знову ж, природно, нічим це не закінчилося. Та й не могло мати позитивного рішення в тих умовах. Можливість така настала лише після 1991 року…
Тут вже, нарешті, стало по-справжньому можна все! По-перше, почав виходити мій журнал «Танкомастер», причому страх – «як би чого не вийшло» перед заваленим «совком» був настільки у людей великий, що перший номер вийшов рукописним! Так-так, можна поцікавитися в Мережі. Ніхто не погоджувався набирати і друкувати текст про танки, навіть про моделях! Тобто друкувати сам журнал – будь ласка, а от набирати ні в яку. І довелося художнику Ігорю Зейналову весь номер писати пером від руки. А мені ще кажуть, що не було «кривавої гебні». Знову ж в той час вже, напевно, і не було. Але чого ж тоді вони всі так боялися?
Модель Т-ІІІ одного з англійських модельєрів. Фото з сайту сьогоднішньої асоціації MAFVA.
Виконав цю модель Підлогу Будман.
А це невелика настільна діорама знову ж таки «звідти».
Але вийшов один номер, потім другий. Виник коло однодумців і почали у мене в Пензі виникати фірми, що виробляють моделі бронетехніки, як гриби після дощу. Наприклад, фірма «Провінція Росії» (яка продавала в Пензі дешеві вина з сонячної Анапи!) створила невелику «гаражне» виробництво моделей з епоксидної смоли, в число яких увійшли такі рідкісні зразки БА, як німецький «Ерхард» і італійська «Лянча» періоду Першої світової війни, а також знаменитий знову ж німецький танк А7V. Знайшов в Мережі сайт, де детально розповідається про те, як автор моделі, представленої тут на фотографії, її збирав, ну, а подивитися на неї можна і тут, і там. Пакували все це в картонні саморобні коробки, з фотопечатными «картинками» у графіку знову ж В. Зейналова.
Ось так тоді виглядала упаковка наших моделей «гум кіт».
Броньовик «Руссо-Балт» у масштабі 1: 35.
А це А7V – наша модель, але збірка і фарбування не наша.
З’явилася окрема приватна фірма «Майор-моделз» Ю. Пивкина, що спеціалізувалася на бронеавтомобилях Першої світової війни, починаючи з «Руссо-Балта» і закінчуючи… ох, чого там тільки в його списку не було. «Танкомастер» теж обзавівся невеликим власним «виробництвом»: конверсійна модель танка Т-60А на базі моделі АЕР з Молдавії, броньовик «Форд-Т» — перший польський бронеавтомобіль, і набір фігурок «Повстанці Панчо Вільї». До них в комплект можна було замовити БА Панчо Вільї і набір кактусів.
Обкладинка журналу М-Хобі №2 за 1994 рік: конверсійна модель танка Т-60А на базі моделі АЕР з Молдавії і «наш» танкіст.
Фірма «Нептун» випустила гру «Курська битва» з мініатюрними «тиграми» і Т-34 в масштабі 1:144, і навіть таке велике підприємство, як НДІ фізичних вимірювань, яке забезпечує приладами всю нашу ракетну галузь, і той відкрив цех, де почали випускати моделі одеських танків… «Ні» і «Ні-2». Обидві моделі користувалися на Заході просто шаленою популярністю, особливо в комплекті з фігурками матросів фірми «Зірка». Ми продавали їх по 40 доларів, а там вони йшли за 80!
Одна з моделей Ю. Пивкина в масштабі 1:20.
А ось фірма ПТС почала випускати фігурки 1:35 з «білого металу», що зображали пензенського воєводу, знаменщика, стрільців, словом, зробила ставку на «місцевий колорит». І хоча в місті вона не продала жодного набору, вигода від їх випуску була велика. Все начальство міста, вирушаючи «по справах», в якості сувеніра захоплювали і ці фігурки, щоб дати потрібним людям». Приїхали американці у справах усиновлення – «Фігурки солдатиків збираєте? – Збираємо! – В ПТС їх!» Ну, і зрозуміло, що «радість» була від цього взаємна. Втім, не ми одні так надходили. Компанія «Інтеррос» (одна з найбільших приватних інвестиційних компаній Росії) випустила дві подарункові книги з золотим обрізом з історії дореволюційної російської армії і РККА. Мало того, що папір і друк були просто шикарні, так ще і до кожної покладалася фігурка з «білого металу»: гусар 1812 року до першої та «червоний командир» до другої, плюс набір фарб, пензлик і барвистий буклет-інструкція. Хороший подарунок «потрібній людині», чи не правда?! Ну, а розробляли і відливали це все у нас в Пензі, наші майстри.
Між іншим, був у нашій Пензи і шанс стати лідером виробництва моделей з полістиролу. Для початку це повинні були бути танки Т-24, Т-26 обр. 1937 р. і 1939-ого з конічною вежею. Але випуск пластмасових моделей танків налагодити тут не вдалося. Ні на пензенському ГПЗ-24, ні на фабриці іграшок. Першим здалося дорого замовити прес-форми у фірми «Драгон», а на фабриці… зарплату робітників орендованого москвичами ділянки розклали на… все підприємство. Ну і про яку ж як після цього можна було говорити? Ось угода не відбулася.
А от у Москві все було по-іншому. У 1989 році тут почалася історія фірми «Зірка» — спочатку лише невеликої ділянки на базі Московського заводу шліфувальних верстатів. Але вже в 1990 році компанія перетворилася в окрему юридичну особу, а першою її продукцією були набори солдатиків – фігурки червоноармійців початку ВВВ. У 1992 році «Зірка» виграла інвестиційний конкурс і отримала в своє розпорядження Лобненскую фабрику пластмасової іграшки (р. Лобня, МО), де і розвернуло широкомасштабне виробництво. Основою його став випуск збірних масштабних моделей бойової техніки, початок якому поклав засновник фірми Костянтин Кривенко.
Ще один вертоліт Ю. Пивкина.
«Він не повинен був їхати один». Сюжет діорами дуже простий: війна в Лівійській пустелі. Британський рейдер з частин SAS (а вони нерідко пересувалися по пустелі на верблюдах, зображуючи бедуїнів) і варта на «Брена-керриере» підстерегли делегата німецької зв’язку на «Кюбельвагене» і вбили. А тепер ось під’їхали, дивляться, як він лежить на сидінні свого авто, і обмінюються враженнями. Особисто мені особливо сподобалася пил на склі і сліди від склоочисника, а також художні дірки в ньому від куль. Верблюда мені вдалося підібрати від набору, прямо в масштабі 1:35, «Кюбельваген» і «Брена-керриер» — з наборів від фірми «Тамія», так само, як і зброя (кулемет «Брена» та протитанкову рушницю «Бойс») і каски англійських солдатів. Але ось фігурки всі конверсійні або не такі, як у всіх. Наприклад, стоїть танкіст – фігурка з «білого металу» фірми «Лід-Слід», боєць на верблюді зробив все, що під руками. Переробці піддався і сидить на перебиранні танкіст, а в попі у нього сталевий стрижень. Так що цю діораму цілком можна було представляти на міжнародний конкурс конверсійних моделей і діорам. На жаль, це єдине збережене у мене фото, останнє, що залишилося від колекції в 100 моделей БТТ «всіх часів і народів».
Одна з останніх робіт Ю. Пивкина. Чималенька, чи не так?
Ну а потім, потім справа пішла вже сама по собі. Я провів у Пензі виставку 100 моделей БТТ і в 1998 році благополучно всю її розпродав, бо моїм близьким більше не хотілося жити на «танковому складі». Виявилося, що про танки куди вигідніше писати, ніж збирати їх, особливо в наших квартирах, для подібних колекцій не пристосованих. Багато пензенські фірми перепрофілювалися, а якісь- розорилися. Глава фірми ПТС прикрив свою справу і став мандрівником, катається на авто по Європі. Фірма «Провінції Росії» зараз називається Дера і виробляє красиві дерев’яні двері. І лише пан Юрій Пивкин як і раніше робить моделі дуже високої якості! Не збирає, а майструє в великих масштабах на замовлення різних солідних установ. Ось так буває і з моделями, і… з людьми.
Автор:В’ячеслав ШпаковскийСтатьи з цієї серії:Масштабний моделізм Країни Рад. Частина 1
Джерело: http://zvonkov.net.ua/
