З моменту початку будівництва російського газопроводу «Північний потік – 2» по дну Балтики до Німеччини в цій країні почали відбуватися процеси, що віддаляють німців від політичної лінії США. До теперішнього моменту можна навіть сказати, що цей проект став свого роду тестом для Німеччини на суверенітет. І цей тест поки що вона проходить, нехай і не без проблем.
США виступають активно проти російського газопроводу, аргументуючи свою позицію тим, що Росія завдяки йому отримає важіль політичного тиску на Європу. Німці з цим не погодилися, оскільки газопровід для них не просто дуже вигідний, а життєво необхідний на тлі зростаючого попиту і скорочення власних потужностей з вироблення енергії.
Проте американцям, звичайно, немає до цього діла, вони продовжують твердити про необхідність поставок в Європу свого скрапленого газу і кривлять душею, так як замістити російський трубопровідний газ вони не в змозі. Це знають у Німеччині.
Президент США Дональд Трамп в останні два роки серйозно посилив вимоги до країн ЄС і НАТО. Влітку 2018 року на саміті Північноатлантичного альянсу він наробив багато шуму, велівши країнам НАТО виділяти в бюджет організації за 2% ВВП, щоб Америка не несла основний фінансовий тягар на собі.
Сказати, що Європа не була рада такому вимогу – значить, не сказати нічого. Трамп у своїх вимогах дійшов навіть до погроз розвалити НАТО, залишивши бідну Європу без «даху» перед обличчям зростаючої «російської агресії». Тим не менш Німеччина і тут виявилася не готова підтримати Трампа, що тепер стає більш очевидним.
Розворот на 180 градусів
Як пише Wall Street Journal, у політиці Німеччини намічається серйозна розворот, і він може відбутися вже дуже скоро. Вся справа, як завжди, в фінанси. Видання нагадує, що канцлер Німеччини Ангела Меркель в 2018 році пообіцяла довести військові витрати країни до 2024 році до 1,5% ВВП, щоб наблизити їх до показника в 2% ВВП, який зажадав від країн НАТО Трамп. Однак між Берліном і Вашингтоном посилюються розбіжності з низки питань.
«В останні місяці Берлін протестує проти вимоги Вашингтона про обмеження закупівель газу в Росії, а також виступає проти заборони на купівлю у Китаю компонентів для німецьких ІТ-компаній та заборони німцям вести справи з Іраном», – пише видання.
У широкому сенсі це означає, що розбіжності між Німеччиною і США посилюються, а Wall Street Journal називає це «ознакою незалежного курсу Європи». Саме витрати на військові потреби стали тим каталізатором, якого не вистачало в цьому питанні.
За даними Мінфіну Німеччини, країна зараз має військовий бюджет в 43 млрд євро (49 млрд доларів), що відповідає приблизно 1,2% ВВП. У 2020 році оборонні витрати Німеччини зростуть до 1,37% ВВП. А ось потім (і це найважливіше) Берлін почне зниження витрат: до 1,33% ВВП в 2021 році, 1,29% в 2022 році і до 1,25% ВВП у 2023 році.
Міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляйен запрошувала на оборонні потреби 47,2 млрд євро, однак нинішній проект майбутнього бюджету передбачає лише 44,7 млрд євро. В НАТО раніше було повідомлено саме про цю цифру.
«Ми взяли на себе зобов’язання перед державами-членами НАТО, що витрати повинні скласти 2%, якщо це дозволять умови бюджету. Ми не відмовилися від мети, федеральний уряд хоче вирішити цю проблему», – запевнив один з чиновників німецького уряду.
Такі бюджетні параметри, втім, не можна вважати остаточними. Уряду Німеччини ще тільки належить розглянути цей бюджетний план, потім кабінет міністрів повинен буде його узгодити на початку літа, після чого проект передадуть на остаточне затвердження в парламент.
Wall Street Journal впевнена, що проект, швидше за все, буде затверджений саме в такому вигляді. Причина – уповільнення економічного зростання Німеччини та скорочення податкових надходжень до бюджету. Обидві партії у коаліції Меркель до того ж не хочуть непопулярних заходів з нарощування військових витрат. Додамо, що якщо проект таки буде переглянутий на користь збільшення, то це стане справжнім ударом по правлячій коаліції. Німці можуть серйозно звинуватити Меркель та її сподвижників в тому, що вони фактично передали управління бюджетом Німеччини в руки Трампа.
Втім, з цим не згоден одіозний посол США в Німеччині Річард Гренелл. Якщо пам’ятаєте, то його жорсткі заяви по «Північному потоку – 2», а також загрози введення санкцій проти німецьких компаній призвели до того, що німці зажадали вислати цього дипломата з Німеччини, оголосивши його персоною нон-грата. Однак німецька влада на це не пішли, а Гренелл продовжив свою підривну діяльність.
«Члени НАТО дали згоду до 2024 року наближатися до відрахувань в 2% ВВП, а не віддалятися від цієї цифри. Той факт, що уряд Німеччини має намір розглянути скорочення своїх і без того неприйнятно низьких зобов’язань, є тривожним сигналом для 28 союзників Німеччини з НАТО», – сказав Гренелл.
Німеччина як загроза для НАТО
Вся ця полеміка, включаючи тему «Північного потоку – 2», йде на тлі приготувань до 70-ї річниці НАТО. Планується, що глави країн альянсу в квітні зберуться на ювілейному саміті у Вашингтоні і обговорять всі нагальні питання. Ось тільки розмова буде неприємним, як і на зустрічі в 2018 році.
Меркель повинна буде офіційно захистити з трибуни НАТО цифри військових витрат Німеччині, обґрунтувати їх і запевнити, що скорочення витрат не позначиться на безпеці країни і союзників. Меркель також повинна буде офіційно визнати, що Німеччина відмовляється від контракту на закупівлю американських літаків для обслуговування ядерного арсеналу США на своїй території. Wall Street Journal нагадує, що тільки в січні Міноборони ФРН заявляло про намір придбати 45 літаків Boeing F/A-18, проте навряд чи зможе це зробити, маючи нинішні параметри бюджету.
Теперішній курс Німеччини з урахуванням цих факторів лише посилить її розбіжності з США та іншими країнами НАТО. Відносини Берліна та Вашингтона взагалі стабільно погіршуються з тих пір як в крісло американського президента сіл Дональд Трамп. Адже у Німеччині також відмінна від позиція США щодо Китаю і Ірану, і стала вона такою не з-за того, що німці змінили свою політику, а тому що її змінили США, а Берлін не наслідував їхній приклад.
Видання переконане, що найближчий саміт НАТО стане актом публічної політичної прочуханки Ангели Меркель в очах союзників. Щоб зрозуміти це, достатньо просто згадати, як нахабно і брутально поводився Трамп на минулому саміті НАТО.
Зустріч проходила в липні 2018 року, і після неї багато світових ЗМІ порівняли поведінку Трампа на неї з діями слона в посудній лавці. Почнемо з того, що Трамп спочатку просив у союзників підняти витрати на оборону не до 2% ВВП, а до 4% ВВП. Це стало для них потужним ударом, і лише за допомогою значних зусиль лідерів і делегацій вдалося пом’якшити позицію президента США.
Як згадують представники НАТО, радники Трампа намагалися пояснити йому, що рівень витрат на оборону визначається не президентом США, а парламентом кожної країни НАТО окремо. Трамп, навіть якщо і був знайомий з цим регламентом, вважав його «не помітити» і жорстко зажадав 2% ВВП з кожної країни. Європа повинна оплачувати США свою безпеку, сказав він.
Тепер перед нами і є ось ця планка 2% ВВП, яку тихо «проковтнули» всі країни НАТО. Проте одна з самих великих і сильних країн – Німеччина – вже не боїться на рівні уряду і парламенту йти наперекір. Що зайвий раз доводить демонстративний характер того згоди з Трампом, яке проявили союзники в липні минулого року.
З Трампом і Меркель, між тим, стався цікавий і показовий випадок у другий день липневого саміту. Після «наїздів» з боку Трампа на країни НАТО і Німеччини в перший день на наступний день було заплановано доповідь Меркель. В ході її виступу Трамп порушив регламент і піднявся зі свого місця, звернувши на себе загальну увагу. За словами джерел, члени делегацій подумали, що президент США перерве канцлера Німеччини і почне знову лаяти союзників.
Трамп перервав Меркель, однак замість докорів навіщо-то став називати її «великим лідером» і говорити інші загальні компліменти, після чого несподівано для всіх залишив зал засідань. Цей жест Трампа був сприйнятий як велике полегшення, і після виходу президента США присутні зааплодували, видихнувши з полегшенням.
Таким чином, проблеми НАТО, а також проблеми у відносинах США і Німеччини нікуди не поділися і лише посилилися. Все це пахне новим вибухом всередині альянсу, і ця пожежа, можливо, буде погасити вже набагато складніше. Якщо в липні 2018 року країни демонстративно узгодили спільну декларацію, показавши єднання в боротьбі зі спільними загрозами, то тепер настав час виконувати її умови. А віз і нині там. Особливо – німецький.
Примітно, що Wall Street Journal, як і інші впливові медіа, не звинувачують у всьому Москви, торкаючись цієї теми. Вони визнають, що розлад починається із-за різниці в офіційних позиціях країн, а також (що більш ймовірно) з-за зіткнення непомірних амбіцій Трампа з німецьким консерватизмом і прагматизмом пані Меркель.
Перед Європою знову ж дуже гостро стоїть питання власного суверенітету, і на частку Німеччини випадає непроста задача цей суверенітет здобути і відстояти. Проте з набагато більшою часткою ймовірності німці зможуть виконати цей трюк лише по відношенню до Німеччини, тоді як традиційні союзники США, як і раніше, воліють дивитися на Вашингтон, а не на Берлін.
