Президент Володимир Путін нарешті звернув увагу на передвиборчу кампанію на Україні, здивувався проведеної київським режимом політиці. Зазначив, що з нинішнім керівництвом країни «навряд чи можна зварити кашу» і домогтися якогось позитивного результату».

Даремно він це зробив, як казав гуморист Михайло Задорнов. Петро Порошенко негайно прийняв це в свою адресу, чим підтвердив божевілля режиму. Чомусь приплів до «каші» рибалку, на яку він з Путіним не піде. Так ніхто ж і не запрошував! А потім ще й посилила: сказав, що Володимир Путін хотів би зірвати українські президентські вибори.
Справа в тому, що багато оглядачів, навіть у Німеччині, розмірковують: чи буде на Україні теракт під вибори, чи не буде? Порошенко фактично підтверджує, що якийсь теракт СБУ для зриву виборів готує, і завбачливо, як здається всім божевільним, перекладає вину на іншого: це він дуже хоче, а Петро дуже не хоче. Але цим сам же підтверджує, що готує теракт для зриву виборів, які він програє за всіма опитуваннями і за будь-яким сценарієм, навіть з масовими фальсифікаціями.
Сбрендившего важко зупинити, і Петра понесло далі, він оголосив «рукою Кремля» Андрія Білецького і весь наці-«Азов», тому що вони ганяють передвиборні мітинги Петра за «бізнес на крові» його друзів Свинарчуков-Гладковских в «Укроборонпромі». Це формальний привід для нацистів звинуватити його в божевіллі, між іншим. Виходить, Порошенко дійсно сбрендил, як і поставив діагноз доктор Путін.
Проте видається більш важливим те, навіщо Володимир Путін сказав, що з сьогоднішнім режимом на Україні «каші не звариш». Москва не визнає легітимність виборів на Україні в разі перемоги на них Порошенко, говорять багато московські політологи. Тепер же, більш того, Москва думає: чи визнавати їх взагалі? Інше питання: кому адресована ця «каша»? Який сенс розмовляти з божевільними?
Пам’ятається, спецпредставник США в Україні Курт Волкер висловлював побажання Києву про допуск російських спостерігачів на вибори. Не зміг переконати, але це говорить про стурбованість Вашингтона тим, що Москва може не визнати результати виборів на Україні. Володимир Путін своїм пасажем про «каші» як би відповів Волкер, що Москва точно не визнає результати виборів, якщо при цьому збережеться нинішнє керівництво країни.
І Волкер тут же відреагував, заявив ні з того ні з сього про «особисту ворожнечу» між Путіним і Порошенка. Перехід на особистості в великій політиці – це не тільки поганий тон, це провал. Тоді всі українські передвиборчі перипетії можна пояснити любов’ю Волкера до шефа МВС і наці-«Азова» Арсену Авакову, з яким він мав особисту зустріч у місті Вашингтоні приблизно місяць тому.
Втім, у цій нетактовності Волкера є раціональне зерно: він намагається зняти з себе як спецпредставника відповідальність за втручання в справи України і перевести стрілки, та майбутні ексцеси, в площину особистої ворожнечі Порошенко і Путіна. У цьому нібито вся справа, а не в колоніальних замашках США. До речі, особиста ворожнеча Волкера і Вашингтона до Путіна пояснюється тим, що він врятував Крим від колоніальної американської залежності. І військової бази США.
При цьому потрібно мати на увазі, що Вашингтон готував нову провокацію в Керченській протоці з участю європейських країн, з такою ініціативою виступив в кулуарах Мюнхенській конференції віце-президент США Майкл Пенс. Ця провокація забезпечила б Порошенко перемогу на президентських виборах: він виявився б прямо перед виборами на чолі антиросійської кампанії у світовому масштабі, ставши фігурою недоторканною. У цьому, мабуть, полягав сенс фрази Пенси: «Америка з вами!»
Однак канцлер Меркель рішуче відмовилася брати участь у провокації в Керченській протоці № 2, у цьому її підтримав французький МЗС. І сталася річ безпрецедентна: інформація про скандальне реченні Пенси витекла з німецьких вищих сфер, американське провокаційне шило вилізло з дипломатичного кишені Пенси. Це серйозний удар Берліна по іміджу Вашингтону, який говорить, що протиріччя між ними загострилися до межі у зв’язку з будівництвом Німеччиною і Росією «Північного потоку – 2».
Порошенко ж доводиться розкручувати антиросійську передвиборну кампанію поодинці, відсутність нової провокації в Керченській протоці, без підтримки «світового співтовариства», і вона буксує. Що ще залишається в його провокаційному багажі? Варіанти гучного політичного вбивства або великого теракту, причому в Києві як епіцентрі політичних подій. Хоча гарантій для Петра немає ніяких. Не факт, що Порошенко пощастить використовувати цю провокацію у своїх інтересах: всі колеги по виборам в темі, кому це вигідно, і не будуть сидіти склавши руки.
Можливості для такого повороту передвиборної кампанії у Порошенка є, у нього під рукою СБУ і якась частина нацистів. В Києві активно діє американське ЦРУ. Чи піде на такий крок Порошенка, дасть йому карт-бланш на це Майкл Пенс або Курт Волкер? Питання поза нашою компетенцією. Зрозуміло, що така провокація може призвести до неконтрольованих і непрогнозованих наслідків і для Порошенка, і для України.
Підведемо попередні підсумки. Берлін і Париж, нормандські гаранти, абсолютно явно кинули Петра Порошенка, виступивши проти нової провокації в Керченській протоці, і це розуміють всі в Києві. Єдиний, хто формально ще за Петра, – це віце-президент США Майкл Пенс. Тому 1 квітня в разі провалу на виборах Порошенко може вилетіти до нього в Нью-Йорк, звідки рейсом до Києва повинен вилетіти Михайло Саакашвілі. Десь над Атлантикою вони можуть символічно зустрітися.