В мою бутність студента, була у нас компанія дуже велика і творча — музиканти, художники і іже з ними..
І ось одного разу навесні ми зібралися чоловік десять і вирішили відпочити на пляжі місцевої річки, але так як ідея була спонтанна, сталося це в першій половині дня і товариші приперлися хто звідки — хто з пар втік, хто з поїзда, хто з общаги. Заздалегідь хочу сказати, що зустріч в нашому понятті це не шашлики і п’янка, а просто зустріч з метою поспілкуватися.
Зустрілися, прийшли на бережок і перша думка — про! Давайте купатися, а на вулиці або кінець квітня, або на початку травня… загалом небагато погодилися на це сумнівне захід, але факт — пару осіб таки роздягнулися і з гучними криками радості поперли в крижану воду. На наше щастя мимо проходив патруль міліції, який справедливо вирішив, що ми упоротые в мотлох, раз розважаємося таким чином. Далі все було феєрично – щоб зігрітися, ми копали по піску баночку від фотоплівки, а щоб її не зносило — у неї була набита фольга від шоколадки, яку допіру з’їли дівчата під чай з термоса. І ось підходить до нас трійка бравих служителів порядку і починається…
— Добрий День, сержант Пупкін, що тут, власне, відбувається?
— Здрастуйте, а власне нічого,
— А чому ви голі і ржете на всю округу?
— Ну нам весело, купалися, спілкувалися.
— Ясно. Пили?
— Ні, кажу я.
— Зрозуміло. Приготуйте речі до огляду.
А було , треба сказати початок 2000-х, і все до того ж навчалися на перших курсах, хто в університеті, хто в художестенном училище, і зайвих проблем боялися, особливо проблем з міліцією.. Тому смиренно приготувалися до огляду речей задньою думкою розуміючи, що мент хоче знайти бухло, а його як би немає..
Далі починається просто дикий феєричний пездетс.
Отже, центральний міський пляж, шеренга напіводягнених молодих людей перед ними правоохоронці в кількості трьох штук.
Перше питання – що в термосі? Чай. Добре що у вас в рюкзаку, дівчина? — картопля…
-Яка, найух картопля?
-Звичайна… ( дівчина їхала від батьків і, дійсно везла рюкзак картоплі)
-Відчиніть!
— Окей – ось картопля, дійсно…
Далі
— Молодий чоловік, що у вас в кишені, баночка якась?
— А, це пластмасові кульки…
— Які пульки?
— Кажу Ж-ПЛАСТМАСОВІ!
— А навіщо?
— Ну, щоб стріляти з іграшкового пістолета…
Ох»итительно… А був у нас в компанії такий Олександр – у нього була така жилетка з мильеном кишень, як у Вассермана і він постійно носив у них всяку хрень…
— О! У вас в кишені?
— В якому?
— У всіх, блеать!! починає закипати служитель закону.
І тут Саша починає викладати…
Те, що постало перед нашим поглядом, не міг чітко пояснити навіть власник цій грьобаній жилетки! Отже : іграшковий солдатик без ноги – одна штука , лягушечка, любовно зроблена з паперу — три штуки ( Саше, між іншим, 19 років…), струна від бас гітари, медіатор, штук десять кришечок від пива( самого пива при цьому немає), аркуш паперу складений у кілька разів ( мабуть для жабенят), що говорять годинник з зозулею, але без ремінця( були дуже модні в той час), шматок каніфолі і штук п’ять фільтрів від сигарет, але без сигарет!
— Це все? тремтячим голосом питає мєнт.
— Так, відповідає Сашко. Ой, пробачте тут ще один внутрішній кишеню!
-Ну а там, блэт, що?…
Саша купався з нами і ось цей хлопе під метр вісімдесят, біло-іржавих трусах, вже синій від холоду, урочисто виголошує – маска вовка!
І дістає таку паперову намальовану маску вовка на гумці, як з ранку в дитячому саду, і напяливает собі на ріпу! 50 відтінків коричневого просто відпочивають в кутку!
Ті менти, що збоку стояли, запитують, що робити будемо, сержант Пупкін?
На що він махнув рукою — ну їх нах»ї, наркоманів «баных….
