Основою пісні «На безіменній висоті» (слова М. Матусовського, музика Ст. Баснера) з фільму «Тиша», став реальний бій у ході Смоленської операції 1943 року. За власними спогадами, Матусовський почув про нього від редактора багатотиражки, коли служив кореспондентом в газеті Другого Білоруського фронту. А через два з гаком десятиліття, майже дослівно і не відхиляючись від фактів, виклав історію у віршах.
Ситуація на фронті
В кінці літа 1943 року війська Західного фронту приступили до виконання операції «Суворов». Метою її було настанням скувати сили супротивника – лівого крила групи армій «Центр» — та не допустити перекидання резервів на південь, де РСЧА завдавала основний удар. Німці відчайдушно чинили опір, бої точилися за кожну висоту, з якої можна було бачити позиції супротивника і координувати дії своїх.
В ході операції “Суворов” німців вдалося відкинути по фронту на 200-250 кілометрів, звільнити Смоленську і частина Калінінської областей.
Укріплені позиції ворога біля села Рубежанка штурмувати не представлялося можливим без захоплення панівною на місцевості висоти – дійсно безіменній: на оперативних картах у неї був тільки номер 224,1. Три ряди траншей, два танки, самохідка, кілька кулеметних гнізд і мінімум дві роти солдатів Вермахту – віддати наказ піти на відчайдушний штурм висоти командир полку не зважився, були викликані добровольці.
Ними стали 18 (точно, як у пісні) сибіряків під командуванням молодшого лейтенанта Євгена Порошина. Саме вони як штурмового загону в ніч на 14 вересня вирушили на захоплення висоти. Слідом, що називається «на плечах», на вершину мали увірватися бійці 8 роти і закріпитися там в очікуванні підходу основних сил 718 полку 139 стрілецької дивізії, що діяла на цьому напрямку.
Бій за висоту 224,1
Закидавши гранатами перший ряд окопів, сибіряки, завдяки раптовості нападу, подолали 600 метрів укріплень другого і третього ряду і увірвалися на висоту. Проте бійці Вермахту швидко прийшли в себе і відрізали йде слідом роту потужним кулеметним вогнем. 18 солдатів штурмової групи опинилися в оточенні, але вирішили не прориватися до своїх, а утримувати висоту власними силами, скільки це можливо.
Бій тривав 8 годин. За цей час 18 добровольців відбили чотири атаки переважаючих сил супротивника (за різними даними, від 300 до 500 осіб), знищивши не менше 100 німецьких солдатів і офіцерів. Основні сили 718-полку підійшли лише вранці і ударом у фланг відкинули німецькі війська за Десну. Висота була взята, але на ній знайшли лише 16 трупів солдатів-сибіряків. Під ними був один вцілілий – поранений і контужений Герасим Лапін.
Як пізніше з’ясувалося, був і ще один вижив після того героїчного бою. Сержант Костянтин Власов бився до останнього патрона, і коли у нього залишилася лише одна граната, вирішив підпустити фашистів ближче і підірвати себе разом з ними. Але граната дала осічку, поранений і контужений він потрапив у полон, з якого втік через місяць і, приєднавшись до партизанських загонів в Білорусії, що воював до кінця війни.
Вічна пам’ять
Пізніше Матусовський так згадував про створення тексту: «Басів [режисер фільму «Тиша»] попросив нас написати пісню, яка б зосередила в собі фронтову долю двох головних героїв картини. Пісню, не вражаючу масштабністю і розмахом подій. І тоді я згадав цей бій. В історії Великої Вітчизняної війни він тільки маленький епізод, але як велике його значення!..»
У 1966 році в річницю того героїчного бою, на висоті біля села Високе ( Рубежанка до наших днів не вціліла) був відкритий пам’ятник, а 9 травня 1980 року – встановлено монумент.
В результаті вийшла дуже правдива пісня, в якій розходження з реальною картиною бою тільки в кількості тих, що вижили. Не всі знають, що поет написав ще один куплет, який не увійшов у підсумкову версію пісні. Але він ще більш точно і трагічно описує той бій:
На схилах закривавленою Волги, на берегах Москви-ріки
У своїх дублених кожушках стояли ви, сибіряки.
Так буде не забутий ваш подвиг, як не будуть забуті ті —
У незнайомого селища, на безіменній висоті…
М. Матусовський в 1943 році на посаді військового кореспондента
