Кілька років тому я докладно розповів про те, як наприкінці 1950-х керівництво США не прийняв всерйоз Фіделя Кастро, відкинув його гаряче бажання дружити і, в результаті, віддало його у руки Рад. Які постаралися витягти з вигідного для СРСР географічного положення Куби все можливе, вступили у протистояння з американцями, мало не привів світ до глобальної ядерної катастрофи. У секретній операції Генштабу Збройних сил СРСР з доставки та розміщення на Кубі в 1962 році військових підрозділів, що мали на озброєнні атомну зброю (операція «Анадир») взяли участь чотири підводні човни проекту 641, на борту яких перебували торпеди з ядерними боєголовками. Про цих човнах і їх похід до берегів Америки — сьогоднішня розповідь.
Операція «Кама» — так називався план відправки до берегів США чотирьох дизель-електричних підводних човнів (Foxtrot за класифікацією НАТО) проекту 641 з ядерною зброєю на борту. Для проведення операції була сформована 69-я бригада, в яку увійшли ДЕПЧ Б-4, Б-36, Б-59 і Б-130 під командуванням капітанів 2 рангу Р. А. Кетова, А. Ф. Дубивко, В. С. Савицького та Н.А.Шумкова. Командиром бригади призначено контр-адмірала І. А. Євсєєва.
ДЕПЧ проекту 641 почали виробляти на заводі №196 «Судомех» (Адміралтейські верфі) в 1957 році. Проект виявився вдалим і до 1982 року були побудовані 75 човнів, з яких 17 були відправлені на експорт. Човни оснащувалися трьома дизелями виробництва Коломенського заводу і трьома електродвигунами. Озброєння ДЕПЧ проекту 641 складалося з 6 носових і 4 кормових 533-мм торпедних апаратів з боєзапасом з 22 торпед. Ці човни будувалися за прискореною технологією з великих змонтованих блоків, тому час будівництва до спуску на воду була короткою — всього близько трьох місяців.
На одній з таких човнів я побував не так давно — Б-427 зі складу Тихоокеанського флоту ВМФ СРСР з 1998 року стоїть на Лонг-Біч у Каліфорнії поруч з лайнером «Queen Mary». Фотографіями внутрішніх приміщень цього човна я проілюструю розповідь про драматичне участі радянських підводних човнів у подіях Карибської кризи.
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Тут і далі уривки з книги відомого письменника-мариніста, історика, офіцера-підводника, який служив на Північному флоті, Миколи Черкашина «Повсякденне життя підводників» та книги «Карибська криза очима російських підводників (п’ятдесят п’ять років)».
Підводні човни, які брали участь в операції «Кама» повинні були подолати протичовнову оборону американців і дійти до кубинського порту Маріель, щоб стати частиною угруповання радянських військ на Кубі.
«…Це була справжня авантюра, викликана обставинами майже воєнного часу: направити підводні човни, пристосовані до умов Арктики в жаркі тропічні моря. Все одно що перекинути пінгвінів на виживання в Африку. Все одно, що сунутись у воду, не знаючи броду. Ніхто не знав скільки протичовнових авіаносців та інших кораблів кине Пентагон на пошук радянських човнів. Йшли в невідоме. Напружувало нерви і те, що вперше підводники брали з собою у далекий похід торпеди з ядерними зарядами — по одній на кожну човен».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Носові торпедні апарати човна Б-472
Торпеди з ядерною зброєю були справжніми. Причому, у складі групи підводних човнів, які вирушили до берегів Америки, був єдиний радянський морський офіцер, який випробував ці торпеди у справі. Їм був командир БЭПЛ Б-130 Микола Шумков.
«…Нова Земля. Жовтень 1961 року
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Микола Шумков
Спочатку був залп для надводного вибуху атомного БЗО. Шумков спостерігав за ним в перископ, надівши густо затемнені окуляри. Але й крізь них пронизлива спалах світла боляче різнув по очах. А далі як на навчальному плакаті — над Чорною бухтою встав димний грибоподібний смерч…
Другу атомну торпеду він випустив три дні потому. Вона вийшла з заглибленням в 30 метрів і поки мчала в призначений квадрат, Шумков встиг відвести свою Б-130 за скелю. Але і там він відчув, як здригнувся океан, немов поранений кит. Величезний водяний горб спучився посеред бухти. Гідродинамічний удар струснув підводний корабель. Добре, що встигли вимкнути гидроакустическую апаратуру.
За ті випробувальні вибухи кітель молодого офіцера прикрасив орден Леніна. Саме тому Шумкова, як єдиного командира, що мав реальний досвід стрільби атомними торпедами, і направили до берегів Куби — під Америку».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
На човні Б-427, яка стоїть на Палм-Біч, все залишилося так, як ніби її тільки що покинув екіпаж.
Капітан 1 рангу у відставці Олексій Дубивко, колишній командир підводного човна Б-36: «…Нам поставили завдання підготувати човна до далекого переходу в базу однієї з дружніх країн, яка не називалася. Ми лише припускали, що це буде одна з африканських країн або Куба, так як в цей час в пресі активно обговорювалися події, що відбуваються там. Природно, розмови про це велися не тільки на службі, але і в сім’ях. Мабуть, з цієї причини за місяць до виходу вже остаточно підготовлені човни були перебазовані в губу Сайда (сел. Гаджиєво)».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
На столі — журнал штурманських завдань.
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Олексій Дубивко: «…Заступник Головнокомандувача ВМФ адмірал Фокін Віталій виступив перед особовим складом бригади і сказав, що нам належить виконати спеціальне завдання радянського уряду — зробити прихований перехід через океан і прибути в новий пункт базування в одній з дружніх країн. Командирів підводних човнів бригади інструктували окремо. На запитання начальника штабу бригади капітана 1 рангу Василя Архипова: «Нам не зрозуміло, навіщо ми взяли ядерну зброю і в яких випадках його застосовувати», відповів, що «не має повноважень повідомляти про це». Після тривалої паузи начальник штабу Північного флоту контр-адмірал Анатолій Рассохо, присутній при цьому інструктажі, сказав:
— Запишіть у журнали: застосовувати спецзброї за наказом з Москви».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Рубка гидроакустика.
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Кают-компанія на підводному човні Б-427
За кілька годин до виходу в похід командирам човнів були вручені абсолютно секретні пакети з бойовими розпорядженнями, які дозволялося відкрити за наказом Головного штабу ВМФ. Був вручений і пакет з маршрутами розгортання підводних човнів бригади. Останній дозволялося розкрити після виходу з Кольського затоки. Про країні нового базування особового складу бригади дозволялося повідомляти тільки після виходу підводних човнів в Атлантичний океан. Вихід на операцію човнів 69-ї обпл був здійснений о 4 годині ранку 1 жовтня 1962 року з бухти Сайда.
В пакеті з бойовим розпорядженням було написано: «Перехід підводних човнів зробити таємно. Зброя на переході морем мати в готовності до бойового використання. Звичайна зброя застосовувати за вказівкою Головнокомандувача ВМФ або при збройному нападі на човен. Торпеди з ядерними боєголовками – тільки за спеціальним вказівкою Міністра Оборони СРСР або Головнокомандувача ВМФ. Кінцева мета маршруту – бухта Маріель на Кубі поблизу Гавани».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Олексій Дубивко: «Я відразу засумнівався, а чи ми зможемо своєчасно і потай досягати ці точки. Дав наказ штурманам розрахувати швидкість руху човна по маршруту. Виходило, що перехід від однієї контрольної точки до іншої підводний човен повинна здійснювати швидкістю 12 вузлів з невеликим. Дотримання умов прихованого розгортання в районах Північної і Центральної Атлантики не дозволили мати такі швидкості. Навіть швидкість 5 вузлів при подоланні протичовнових рубежів НАТО в Атлантиці викликає велике напруження для човнів 641 проекту. Про це добре знають не лише наші командири човнів, але і американські підводники. «Найімовірніше, – міркував я, – терміни прибуття в кінцевий пункт переходу призначені згори, тобто в Міністерстві Оборони СРСР, вищі посадові особи якого не знають можливості і особливості підводних човнів нашого проекту».
Це приголомшливий фрагмент спогадів командира Б-36, показує і рівень підготовки цієї авантюрної операції, і рівень керівництва Міністерства оборони. Підводні човни з ядерною зброєю відправляли через океан фактично навмання. Наступний фрагмент про це ж:
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Олексій Дубивко: «Для підводних човнів вельми невдалим було розпорядження по зв’язку, що надійшло з Головного штабу ВМФ. В цьому розпорядженні для всіх підводних човнів бригади встановлювався один «опорний сеанс зв’язку, на якому дублювалися всі радіограми, що йдуть в нашу адресу за добу. Сеанс був визначений на нуль-нуль за московським часом, тобто на середину ночі… в Баренцевому морі! А в районах Атлантики і, особливо, у Бермудському трикутнику, де згодом розгорнулася діяльність наших підводних човнів, час цього опорного сеансу зв’язку припадало на середину дня, коли на всю світило сонце, стояв у той час штиль, все простір проглядалося візуально і радіотехнічними засобами з літаків, вертольотів і протичовнової оборони США. Розпорядження по зв’язку вимагало обов’язково приймати радиодонесения в цей опорний сеанс зв’язку, і, отже, необхідно було спливати, ризикуючи бути виявленим, а у військовій обстановці – і знищеним».
Іншими словами, командування поставило підводників, які повинні були пройти непоміченими крізь протичовнову оборону американців, в надзвичайно скрутне становище — щоб вийти на зв’язок, їм доводилося спливати вдень, виявляючи себе!
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Умовна система стукотів між відсіками.
А так Дубивко описує проблеми з підготовкою човнів до бойового виходу в океан: «…Слід звернути увагу на одну обставину, пов’язану з установкою на човні незадовго до описуваних подій нової тоді апаратури радіонавігації. Фактично апаратура була поки не в строю. Налагодження і введення її в дію передбачалося найближчим часом. Але це «найближчим часом» так і не настало».
Підводний човен йде в океанський похід без сучасної апаратури радіонавігації і штурман визначає місцеположення по-старому, використовуючи секстант і хронометр.
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Штурманська рубка Б-427
Через операцію апендициту, яку довелося зробити прикомандированному до Б-36 інструктор гидроакустику мичману Панкову, човен вибилася з графіка і командир вирішив наздоганяти «точку» в надводному положенні, запустивши всі три дизеля для дачі повного ходу.
Олексій Дубивко: «До Бермудських островів було ще приблизно 500 миль. Спливли. Нам «пощастило». На море найсильніший шторм – більше 9 балів. Крен досягав часом 45-50 градусів. Недостатньо надійно закріплені речі летіли від борту до борту. У дикому шаленстві хвилі то підкидали човен як тріску вгору, то кидали вниз, в пекло скаженого океану. При кожному черговому крені до 50 градусів кожен із завмиранням серця чекав, стане човен з чергового крену, не зірвуться з фундаментів дизеля, не розплескати чи надмірно електроліт з акумуляторних батарей. (…) Через півтора тижні, використовуючи негоду і дані радіорозвідки, ми потай увійшли в Саргасове море (Бермудський трикутник).
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Гальюн — корабельний туалет на човні Б-274
Володимир Шигин: «Першою натрапила на ланцюг протичовнових сил США Б-130. Сталося це 23 жовтня на південь від Бермудських островів. (…) Наші підводники ще не знали, що ледь їх субмарини досягли зони дії тоді ще зовсім нової американської системи СОСУС, то кожен їх крок, кожна зміна курсу ставали той час відомі американцям. Під товщею води по океанському дну на багато сотень миль були розкинуті павукові мережі чуйних електромагнітних кабелів, і ледь підводний човен перетинала хоча б один з них, на берегові станції негайно йшов відповідний сигнал. Ще один кабель – ще сигнал. Після цього в район знаходження порушника спокою висилались літаки і кораблі».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Зі спогадів флагманського спеціаліста радіотехнічної служби бригади контр-адмірала у відставці Ст. Сеніна:
«Гидроакустическую вахту на шумопеленгаторной станції МГ-10 та гідроакустичної станції МГ-13 за півгодини ми несли вп’ятьох (три штатних гидроакустика, начальник РТС човна капітан-лейтенант Чепрасов і я, флагманський РТС бригади). Щоб у нас не було теплового удару, нам на півгодинну вахту видавали півлітра води по температурі і смаком схожу на сечу. Незважаючи на це, гидроакустическая вахта мчала безперервно, положення переслідують нас есмінців безперервно фіксувалося у вахтовий гідроакустичний журнал, хоча він і був рясно залитий нашим потом».
Мечась в глибині, Б-130 наполегливо намагалася відірватися від переслідування, немов поранена риба від зграї наздоганяють її хижаків. Але до цього часу більше півтора сайтів човен дати вже не могла. Скоро субмарина знову була взята в щільне кільце. Тепер заряду батареї вистачило тільки на те, щоб якось підтримати глибину і курс.
І ось, нарешті, доповідь командира БЧ-5, якого Шумков давно вже чекав з тремтінням у серці і, чесно кажучи, боявся:
– Акумуляторні батареї розряджені повністю. Треба спливати».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Перископ підводного човна Б-427
Микола Черкашин: «…Шумков оглянув мокрі виснажені обличчя своїх людей, заросле чорною щетиною. Четверту добу вони не дихали повітрям навіть жахливим аерозолем з парів соляра, гідравліки, сірчаної кислоти, стибітного водню та інших акумуляторних газів. Ця пекельна суспензія роз’їдала не те що легкі — поролонові обрізки, якими були набиті подушки. Шумков не сумнівався, що його екіпаж дихав би цим отрутою і п’яті і шості та сьомі добу, якщо би дозволяв запас енергії для підводного ходу. Але він вичерпався раніше, ніж людські сили.
У Москву полетіла нечувана, немислима, вбивча шифрограму: «Змушений спливти. Широта… Довгота… Оточений чотирма есмінцями США. Маю несправні дизелі і повністю розряджену батарею. Намагаюся відремонтувати один з дизелів. Чекаю вказівок. Командир ПЛ Б-130.»
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Микола Черкашин: «…На підводних човнах 641 проекту стояли три дизеля, три лінії валу, три гвинти. Один скисне, є ще два, на худий кінець і на одному впоратися можна. Але на «сто тридцятці» вийшли з ладу одразу всі три досить нових форсованих двигуна. Це було багато більше, ніж горезвісний «закон підлості». Тут пахло містикою Бермудського трикутника, на південних кордонах якого і крейсировала Б-130. А точніше халтурою робочих Коломенського заводу, з вини яких тріснули приводні шестерні. Запасні деталі такого роду в бортовий комплект не входили. Їх навіть не виявилося потім на складах Північного флоту. Вийшли з ладу дизелі підлягали тільки заводському ремонту. Для капітана 2 рангу Шумкова це був вирок долі. З Москви прийшов наказ — повертатися додому, йти в точку зустрічі з буксиром».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Дизельний відсік підводного човна Б-427
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Пульти керування електродвигунами підводного човна
Микола Черкашин: «…Через кілька діб доля шумковской човни розділила і Б-36, якою командував колишній підводник, капітан 2 рангу Олексій Дубивко. Б-36 майже що прорвалася в Карибське море. Вона вже увійшла в протоку Кайкос — головні ворота в гряді Багамських островів, які поділяють Саргасове і Карибські моря. Проте несподіване розпорядження Головного штабу змусило її вийти з протоки і зайняти позицію віддалік. Цей, досі незрозумілий Дубивко наказ, накликав на «тридцатьшестерку» ганьба примусового спливання. Все було майже так, як у Шумкова. Після дводобового поєдинку з кораблями-мисливцями, розрядивши батарею «до води», Б-36 спливла».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Олексій Дубивко: «…Як командира [підводного човна] мене непокоїла одна думка: «Чому в цей тривожний час Головний штаб ВМФ, знав військово-політичну і оперативно-тактичну обстановку району патрулювання наших човнів, обмежився тільки вказівками про зміну позицій? Чому штаб не інформує нас про обстановці в море, а дає лише рутинну інформацію (відомості про збирання врожаю, трудові будні тощо)?».
Уявляєте, що вытворяло керівництво Міноборони СРСР? Чотири екіпажі підводних човнів з ядерними торпедами були кинуті напризволяще — замість необхідної їм інформації повідомляли про збирання врожаю і надої на колгоспних фермах!
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Пульт управління цистернами головного баласту підводного човна Б-427
Олексій Дубивко: «…Особливо нас дошкуляли спека і вологість на човні. Висока температура забортної води (плюс 29-30 °C), постійна робота механізмів, виділення тепла від регенеративних патронів, неможливість добре провентилювати човен призвели до того, що в электромоторном, дизельному і двох акумуляторних відсіках температура трималася в межах 60-65 °C. Тільки в кінцевих відсіках спека була дещо меншою (40-45 °С). Для короткочасного відпочинку особовий склад прямував саме в ці відсіки. Почастішали випадки теплових ударів, втрати свідомості вахтенными у відсіках з високою температурою. Іноді спостерігали такі непритомність у окремих осіб через 15-20 хвилин після заступання на вахту, а обмежені запаси води не дозволяли видавати її більше 250 грамів в добу на людину. І це – в умовах сильного потовиділення і зневоднення, що і призвело до 100 % захворювання особового складу пітницею в особливо важкій, гнійної формі. Виручали нас спирт для обтирання, нашатир і зеленка. Ходили в трусах, з рушниками на шиї, рясно обмазані зеленкою. Майже нічого, крім компоту не їли. Втрата у вазі кожного з нас за два тижні перебування в Бермудському трикутнику була значною — до третини початкового ваги».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Камбуз підводного човна Б-427
Колишній командир відділення мотористів старшина 2 статті Колобов: «В розпечених дизельних відсіках температура піднімалася понад 60°C. Від теплових ударів падали навіть міцні сибірські хлопці. Для підтримки сил нам видавали одну банку компоту на чотирьох. Нічого іншого душа не приймала. І нічого смачніше, ніж ці кислуваті вишні у власному соку, здавалося, в світі немає. Цідиш з кухля по крапельці і думаєш: «Якщо повернуся додому живим, куплю ящик таких банок і буду пити кожен день…Ні, ще краще зроблю – приїду на цей Єйський плодоконсервний комбінат, одружуся там на найкрасивішій дівчині і буду кожен день пити з нею вишневий компот і розповідати, як ми вмирали від спеки в цьому треклятом Саргасовому море».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Із щоденника капітана-лейтенанта Андрєєва: «…Изнываем від спеки, поту і бруду. У всіх пішли гнійники, доктор змащує їх зеленкою. Ходимо розфарбовані як індіанці. Я перейшов на тропічний раціон: в обід тільки склянку довгоочікуваної вологи. Ніяка їжа в рот не лізе. Пішов другий місяць нашого походу. Сьогодні впали в непритомність від перегріву троє матросів. Багато покриваються плямами і струпами. Важко писати. На папір постійно і рясно падають краплі поту, витирати піт зовсім нічим – використані всі рушники, сорочки, простирадла і навіть кальсони».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Радіорубка підводного човна Б-427
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Олексій Дубивко
Командир підводного човна Б-36 Олексій Дубивко: «…Я все ще сподівався отримати від керівництва хоч які-небудь вказівки на нашу подальшого перебування в Саргасовому морі. Оскільки я не мав жодних вказівок, як діяти далі, у відведених мені позиціях, свої рішення приймав вже виходячи з ситуації, обстановки на морі і в світі за даними радіоефіру».
Уявіть собі відчай командира підводного човна, відправленої бог знає куди і бог знає навіщо. У нього на борту 78 напівживих моряків і ядерна торпеда. Його атакують американські кораблі і протичовнова авіація, а з штабу повідомляють про надої і прибирання врожаю. Навіщо він тут, що взагалі відбувається?
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Командир Б-59 капітан 2-го рангу В. С. Савицький: «…На човен було скоєно 12 атак палубних штурмовиків «Трекер» із застосуванням гарматної стрілянини в небезпечній близькості від корабля. Мабуть, для залякування. Літаки злітали з авіаносця «Сім’я», що знаходився поблизу. Кораблі охорони цього авіаносця демонстративно заходили на таранний удар і в останній момент різко відвертали, скидаючи поблизу човна глибинні бомби. У відсіках підводного човна лопалися лампи розжарювання, обсипалася пробкова крихітка».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Валентин Савицький
У Валентина Савицького навіть зародилася думка, яку він висловив вголос начальнику штабу бригади підводних човнів, капітану 2 рангу Василя Архипова: «Може бути, послати американців до біса за ці провокації і пустити авіаносець на дно, використовуючи торпеду з ядерним зарядом?» Василь Архипов зменшив запал Савицького і застосувати ядерну зброю не дозволив. За це розумне рішення в червні 2003 року Василь Архипов був нагороджений італійцями в Сассокорваро статуеткою «За спасіння світу» – національною премією Італії в номінації «Ангели нашого часу».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Олексій Дубивко: «…Повернення на базу відбувалося таємно. Так як в строю на нашій човні був тільки один дизель, крім того, залишалося дуже мало палива, зворотний перехід ми здійснювали на самому економічному ходу 6-7 вузлів в надводному положенні, З вузла – в підводному). Як ми не економили паливо, але після проходу Фарер його залишилося небагато, стало ясно, що човен до бази не дотягне. Довелося, використовуючи досвід підводників в період Великої Вітчизняної війни, йти на солярці, змішаної з машинним маслом. На наше прохання про заправці в районі Лофотенських островів до нас підійшов танкер, але з-за штормової погоди заправитися не змогли. Так і пройшли Норвезьке море на солярці, розбавленої маслом. Але на траверзі острова Ведмежий закінчилася і це імпровізоване паливо. Баренцово море довелося йти під електромоторами. У двадцятих числах грудня повернулися в базу останніми з човнів бригади.
Зустрічав нас лише один начальник штабу підводних човнів 69-ї бригади капітан 2 рангу Ст. А. Архипов.
При зустрічі з нашими офіцерами член Військової ради Флоту контр-адмірал Сизов сказав: «… а ми вас живими і не чекали!». Адже з бойового розпорядження ми повинні були таємно перебазуватися в бухту Маріель на Кубі, а довелося займатися бойовим патрулюванням в Бермудському трикутнику. Ну, раз так вийшло, командири човнів повинні знати свої завдання, але вони нам поставлені не були. Головний штаб ВМФ засипав нас відомостями про збір урожаю, героїчних справах трудівників села і міста та ін, тобто третьорядної інформацією. Ось чому навчений життям і досвідом контр-адмірал Сизов вважав, що повернення з походу наших човнів малоймовірно».
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Ліжка в три ряди у кормових торпедних апаратів.
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Рюрик Кетов
Капітан 1 рангу у відставці Рюрик Кетов про колегію Міністерства Оборони СРСР, яку проводив перший заступник міністра оборони СРСР маршал Гречко:
«…Питання стали задавати один чудніше іншого. Коля Шумков, наприклад, доповідає про те, що змушений спливати для зарядки акумуляторних батареєю». А йому питання:
– Яка-така зарядка? Яких там батарей?
– На якій відстані від вас були американські кораблі?
Відповідь: «50-100 Метрів».
– Що?! І ви не закидали їх гранатами!?
Дійшла черга і до мене. Питають:
– Чому за американським кораблям не стріляв? – гарячкував Гречко.
Відповідь: «Наказу не було».
– Та Ви що, без наказу самі придумати не змогли?
Тут один з цековських дядьків постукав тихенько по склянці. Маршал, як не кричав, одразу принишк. Але довго не міг дотумкати, чому ми змушені були спливати. Ще раз пояснили, що ходили ми на Кубу на дизельних підводних човнах, а не на атомних. Дійшло!
– Як не на атомних?! – закричав маршал, зірвав з носа окуляри і… хвать ними по столу! Тільки скла дрібними бризками полетіли. Виявляється, вище військово-політичне керівництво країни вважало, що в Саргасове море були спрямовані атомні підводні човни».
Так закінчилася безглузда операція «Кама», заради якої ризикували життям екіпажі чотирьох підводних човнів. Операція, яка дивом не закінчилася глобальною катастрофою і продемонструвала непрофесіоналізм військового і політичного керівництва СРСР.
Операция «Кама» — авантюра советского руководства во время Карибского кризиса
Кормові торпедні апарати підводного човна Б-427