Як ви собі уявляєте бідні квартали? Звисаючими як грона винограду над містом бразильські фавели або изрисованные безглуздими графіті цегляні райони з забитими вікнами? А може бідняки жили в пряникових будинках, що вийшли з казки? Давайте прогуляємося по бременському кварталу бідняків і подивимося на одну з головних визначних пам’яток міста. Почнемо правда, як завжди, здалеку.
Практично кожен знає, що в Росії є золоте туристичне кільце, по якому возять вразливих туристів, заодно пригощаючи сушками з чаєм і розповідаючи про широку російську душу, при цьому засліплюючи блиском позолочених куполів і завиваючи в вуха «це і є Русь». У Німеччині ж є щось подібне, і практично кожному туристу рекомендують промчати німецької дорогою казок, яка прокладена по легендарними місцями тих самих Братів Грімм.
Ця дорога бере свій початок в гессенском місті Ханау, де і народилися відомі автори, а далі через всю країну купив квитки везуть на північ, повз замків Білосніжки і Попелюшки, повз вежі Рапунцель, по дорозі заїжджаючи в Сабабург, де своїм пристрасним брежнєвським поцілунком будив сплячу красуню принц. Не обходять стороною Щуролова з Гамельна, пані метелицю – господиню гір Хоер-Майснер, ну і Швальм вам обов’язково нагадає про Червону Шапочку і оголодавшем вовка.
До чого я хилю? Та до того, що закінчується весь маршрут в Бремені, куди з надією про краще життя і йшли відомі мандрівні музиканти. Так давайте замість них доторкнемося до вабить чарівництву казкової Німеччини і спробуємо на смак пряничную Європу. Якщо про вплив тварин з пенсійним квитком на молодь Радянського Союзу я розповів у попередньому німецькому пості, то в цьому пора поговорити про інші декорації, якими і виступає стародавній район Шнор!
Не той Шнур, що зі своїх стадіонних концертів змушував всю країну гатити в лабутены і прикладатися до пляшки при вигляді слова Пітер, а інший. Бо район Schnoor, про який ми сьогодні з вами і поговоримо, в дослівному перекладі з нижненемецкого діалекту означає «шнурок». Хтось з місцевих каже, що це через вузьких вулиць, які звиваються мотузкою на карті Бремена, хтось більш романтичний додає «так ще й будиночки насаджені на мотузочку як намистинки на намисто» і радісно плескає в долоні.
Інші ж німці черпають походження назви з історії. Бремен був портовим містом, куди з радістю заходили моряки в надії на кухоль гідного напою і теплу ліжечко. Подейкують, що в підсумку саме шкіпери і моряки відбудували цей район. Самі жили на верхніх поверхах, а на перше перебували не тільки питні заклади, тішили душу моряка, але і торгові лавки, які в першу чергу торгували корабельними снастями. Кажуть, особливо спритні тут плели корабельні канати – шнури, від яких і пішла назва всього району.
Хоча від такої банальної інформації, описаної у кожному путівнику, нудьгуючий читач цю саму мотузку натирає милом, натякаючи, що готовий повіситися від напливу історичних фактів. «Менше розмов, більше сенсу, Алькопончик. Навіщо нам туди йти?». Розумієте, вилизаний до пряникового туристичного лиску район не завжди був таким. Уявляєте, в першій половині минулого століття це було місцеве гетто, в якому проживали нижчі верстви бременського населення, нужду справляли за фахверковим кутом у вузькому провулку і били в морду заскочившему на вогник буржую, ну а в місті це неблагополучне місце називали не інакше як «квартал бідняків».
Можливо відлунням тієї доби перед вами постане один з місцевих пам’яток, яких тут сила-силенна. Бременський жебрак – саме так називається скульптура, присвячена прогуливающемуся по району біднякові, выпрашивающему дрібниця або запліснілий шматочок хліба.
Хоча і повз трагічної події розгорнувся в цьому кварталі Бремена проходити не варто, адже 9 листопада 1938 року по всій Німеччині сталася подія, описане історією як «кришталева ніч». Нехай це дзвінке назва не намагається вас налаштувати на позитивну хвилю, адже мова піде про геноцид євреїв. У ту фатальну ніч почали підпалювати синагоги по всій країні, не стала винятком і розташована в Шноре. Ну а нацистські солдати у світлі такої палаючої підсвічування розбивали вікна, вривалися в єврейські будинки і виганяли беззахисних людей на вулицю.
Друга Світова Війна нанесла серйозний відбиток на весь Бремен, але дивно, що самого Шнора це практично не торкнулося, і його не доводилося відновлювати з руїн. Тому для Німеччини зберігся район – рідкість. Хоча його могло змити під натиском процвітаючого потім конструктивізму з бажанням перебудувати все, що тільки можливо. Але з’явилися в шістдесяті роки умільці з норовливого загону художників вирішили затіяти реставрацію всього кварталу і не дати його знести. Благо їх ідею підтримав і уряд.
В результаті все переросло в середньовічну перлину, де стилізовані ковані вивіски намагаються передати пішла атмосферу, а різнокольорові стіни старовинних будинків з червоними черепичними дахами лізуть листівками під закохані туристичні очі, смикаючи зазирнув подорожнього мову і відтворюючи на світло вразливе «Ах».
Саме тому я рекомендую не обходити це місце стороною і обов’язково зазирнути на вогник. В одному з місцевих ресторанів ми навіть пообідали, скуштувавши і місцевої бременської ковбаски. Причому це не той продукт повний шпику, якими нас намагаються годувати російські мясоделы. Традиційну бременську ковбаску роблять з яловичої печінки, свинини, вівса і різних спецій, що категорично відрізняється від бременського калачика на наших полицях. Ну а гарніром до неї пішла не тільки картопля, а й місцева зелена капуста з ковбасою пинкель. До речі, саме це блюдо можна назвати відображенням усієї бременської кухні. Не високою, але досить ситної.
Хоча про гастрономічну Німеччину ми ще поговоримо окремо…
дякую
