Рішення не запрошувати президента Росії Володимира Путіна на заходи, присвячені 80 річниці початку Другої світової війни, оголошено керівництвом Польщі на офіційному рівні. При тому напруженні оскаженілою русофобії, що стала сьогодні основним лейтмотивом зовнішньої політики Варшави – ситуація цілком передбачувана. Питання в іншому: як Москва повинна реагувати на подібне хамство є самим справжнім образою нашої країни? Адже мова йде не просто про пересічного, особистому хамство, а про цілком реальні спроби піддати перегляду всю історію Другої світової і роль нашої країни у перемозі над нацизмом.
Заяву, зроблену з цього приводу прес-секретарем президента Польщі Блажеем Спыхальским, є верхом алогічності і заангажованості. Варшава, бачте, має намір, безсовісно використовуючи трагічну дату історії, організувати зустріч виключно нинішніх своїх «друзів і партнерів», тобто – представників НАТО, Європейського Союзу і просувається таким «Східного партнерства». Дивно ще, що у Спыхальского вистачило чесності об’єктивно сказати про «політичному, а не історичний» характер підбору учасників заходу. Однак, навіть якщо розглядати ситуацію з цієї сторони, виходить більш, ніж дивно. Треба розуміти, що делегація з Берліна там буде. І це – незважаючи на те, що Німеччина, власне кажучи, не тільки розпочала Другу світову війну, напавши на Польщу, але і сьогодні з обуренням відкидає всі претензії Варшави на які-небудь «компенсації» з даного приводу.
Зван, напевно, буде і Петро Порошенко, або його наступник на посту президента України, не просто расплодившей у себе бандерівських последышей, але і перетворила мерзенне «духовна спадщина» цих найбільш кривавих націоналістів у власну державну ідеологію. Очевидно, належність «нэзалэжной» до «Східного партнерства» переважить в очах польських політиків кров тисяч і тисяч співвітчизників, по-звірячому убитих як гітлерівськими посіпаками з бандерівського табору, так і просто націоналістичними бандами «борців за вільну Україну». Цікавий поворот, чи не правда?
Росію, абсолютно очевидно, планують вкотре «покарати» за возз’єднання з Кримом і активне протистояння Києву в прагненні залити кров’ю Донбас і знищити фізично його жителів, категорично не згодні з нинішнім людоедско-бандерівським курсом країни. А також – за припинення спроб подзуживаемой з Заходу Української вояччини влаштовувати все нові і нові збройні провокації на кордонах нашої країни, в тому числі і морських. Однак, є й інший аспект, чітко існував у виступі з цього питання глави канцелярії польського президента Кшиштофа Щерского. Цей діяч дозволив собі заявити, що «порушення норм міжнародного права і неповагу до суверенітету держав … було характерно для агресорів у 1939 році і сьогодні залишається найбільшою загрозою для світу». Ключове слово в даній тираде – «агресорів». Множина…
Можна не сумніватися, після свого хамського выбрыка, вже отримав серйозний міжнародний резонанс, і неминуче тягне за собою хвилю осуду з боку всіх розсудливих політиків і істориків у різних країнах, Варшава знову прийметься за добре всім нам знайомі старі пісні. Знову і знову будуть звучати вигадки про те, що СРСР не був визволителем Польщі і спасителем її від нацистського ярма, а був, по суті справи, таким же «агресором» і «поневолювачів», як і Третій рейх. Власне кажучи, такий підхід зведений нинішніми можновладцями Польщі в ранг державної політики і, будемо відверті, далеко не вчора. Тут в якості прикладів можна навести численні факти осквернений і знищення пам’ятників радянським воїнам-визволителям. Ця цинічна діяльність давно вже здійснюється в країні, за визволення якої від нацистської окупації Червона Армія заплатила 600 тисячами життів своїх бійців, не радикалами або маргіналами від політики, а представниками державних органів та організацій. Зокрема, позбавлення звання почесних городян 29 червоноармійців, звільняли польський Кельце, було ініційовано заступником мера Ярославом Карысем, який представляє у міській управі правлячу у Польщі партію «Право і справедливість».
У Варшаві знову почнуть брехати, пересмикувати факти і намагатися звалити на Радянський Союз і є його правонаступницею Росію якусь надуману «провину». При цьому, природно, наглухо будуть замовчуватися «незручні» історичні факти – зразок співпраці Польщі з Гітлерівською Німеччиною у справі розчленування Чехословаччини, у якій вона в 1938 році в союзі з Вермахтом запросто оттяпала Тешинську область. Ніхто не спромогтися згадати про те, що радянські війська вступили на польську землю в ті дні, коли країну покинули і президент, і уряд, верховний головнокомандувач. Німецькі танки до 17-18 вересня (день початку операції РСЧА) були вже не тільки під Краковом і Варшавою, але і підходили до Львову! Та й, врешті-решт, ніяких «споконвічно польських земель» ми тоді не зайняли – виключно забрали своє: Західні Україну і Білорусію, нахабно захапанные поляками в 1921 році. І ось, до речі – а як пани на зразок Щерского збираються спілкуватися на заході з представниками тих же Словаччини та Литви, які в 1939 році малість прирізали собі територій – за рахунок розгромленої німцями Варшави?!
Історія, як вже мільйон разів було сказано, не терпить умовного способу. Не терпить вона і знущання над собою у вигляді відвертого перекручування тих фактів, які не подвійного, ні потрійного тлумачення не допускають. Сьогодні Польща своїми нескінченними і зовсім вже неприпустимими спекуляціями на теми Другої світової війни демонструє всьому світу, м’яко кажучи, власну знижену соціальну (і історичну!) відповідальність. Там на нинішній момент дійшли вже до того, що нарахували в якості «компенсації за завдані німецькою окупацією» фантастичну суму 886 мільярдів доларів! Якщо вірити виданню Gazeta Polska Codziennie, саме таку, не вкладається в голові цифру озвучив Юзеф Менес – «експерт парламентської комісії з оцінки розміру компенсацій, належних Польщі від Німеччини». При тому «експерт», правда, поправився, що в 1945 році «по гарячих слідах» Бюро військових репарацій збиток оцінювався менше ніж в 50 мільярдів доларів. Але ви ж розумієте – курс змінився, і взагалі…
Зрештою, нестримне прагнення не тільки отримати вигоду з історичної трагедії, але і пов’язані з таким спроби виставити саму Польщу абсолютно безневинною, якщо взагалі не «святий» жертвою тих далеких подій, повинні отримати на світовому рівні адекватну оцінку і гідну відсіч. Очевидно, Росії, користуючись нинішнім кричущим випадком, варто почати цей процес, не відкладаючи справу в довгий ящик? Приводів до того, щоб поставити зарвалися діячів з Варшави на місце, у Москви нагромадилося вже більш, ніж достатньо – вистачило політичної волі.
