Зібралися на зустріч у Відні міністри – представники Організації країн-експортерів нафти, прийняли рішення про продовження обмежень на видобуток «чорного золота» ще на 9 місяців. Це рішення повинно бути схвалено і країнами, які не є членами ОПЕК. Але Росія вже погодилася з позицією організації. Між тим, у самій ОПЕК далеко не всі учасники підтримують реальне посилення позицій Росії в організації.

Росія схвалила скорочення видобутку нафти
Згоду на скорочення видобутку нафти спільно з країнами ОПЕК в колишньому обсязі, тобто на продовження «нафтової угоди», Росія дала ще під час саміту «великої двадцятки» в Осаці. Там відбулася дуже важлива зустріч президента Росії Володимира Путіна з наслідним принцом Саудівської Аравії Мухаммадом бін Салман аль-Саудом. На тлі зустрічей Путіна з Трампом і Мей увагу до переговорів з саудівським принцом було дещо послаблено, а між тим саме вони відіграли ключову роль у майбутньому «нафтової угоди».
Переговори між Путіним і Салманом бін призвели до істотної зміни ситуації на світовому нафтовому ринку. Дві країни, що є найбільшими видобувачами і постачальниками нафти, фактично підпорядкували своїм інтересам ОПЕК і тепер справжні рішення про масштаби видобутку нафти приймають вже не міністри країн – учасниць ОПЕК, а Москва і Ер-Ріяд, домовляючись між собою.
Сам факт того, що Путін і бін Салман оголосили про скорочення видобутку нафти ще до саміту ОПЕК, який відбувся у Відні 1-2 липня, свідчить про перетворення Росії і Саудівської Аравії в справжніх лідерів ОПЕК, причому Росія, як відомо, членом ОПЕК не є.
Видобуток нафти буде стримуватися до березня 2019 року. Це – великий термін і в Росії, як і в Саудівській Аравії, розраховують, що «нафтова угода» буде відповідати економічним інтересам країни. Тим більше, що попит на нафту на світовому ринку, у зв’язку з цілою низкою об’єктивних факторів, падає, відповідно і виникає необхідність у підвищенні цін.
Якщо говорити про масштаби скорочення видобутку нафти, то в цілому планується скорочувати її на 1,2 млн барелів на добу від рівня видобутку жовтня 2018 року. Російська Федерація зобов’язується стримувати видобуток нафти на 228 тисяч барелів у добу від рівня жовтня 2018 року, а країни – учасниці ОПЕК – на 800 тисяч барелів на добу. Прихильники угоди підкреслюють, що якщо нафта буде продаватися вище 65 доларів за барель, то Росія отримає прибуток в бюджет в районі 2,8 трлн рублів до кінця 2019 року.
Іран: Росія вбиває ОПЕК
З критикою «нафтової» політики Росії виступив Тегеран. В Ірані назвали Російську Федерацію і Саудівську Аравію безпосередніми винуватцями поступового «вмирання» Організації країн – експортерів нафти. Про це заявив прибув до Відня міністр нафти Ірану Бижан Намдар Зангане.
На думку іранського міністра, зараз в ОПЕК існує очевидна однобічність у прийнятті рішень. Фактично політику картелю визначають Росія і Саудівська Аравія. І якщо саме по собі скорочення видобутку нафти не є проблемою, то в посиленні впливу Москви і Ер-Ріяда на політику організації в Тегерані бачать небезпечну тенденцію.
Насправді, Іран дійсно опинився в досить складній ситуації. З одного боку, він є союзником Росії в Сирії, так і в цілому на Близькому Сході. У Тегерані чудово розуміють, що без підтримки Росії, Ірану, обложенному санкціями і викликає ненависть Вашингтона, буде дуже погано.
Россия «поглотила» ОПЕК. Но выгодна ли «нефтяная сделка» нашей стране? геополитика
З іншого боку, і це теж об’єктивний факт, якщо говорити про торгівлю корисними копалинами, то Іран є конкурентом Росії на світовому ринку, так як виробляє нафту і газ. І санкції, накладені на Іран Сполученими Штатами, в деякому сенсі вигідні і Росії, оскільки «вимикають» серйозного конкурента і дозволяють частково зайняти ту нішу торгівлі нафтою і газом на світовому ринку, яку раніше займав Іран.
Тому в Тегерані і стурбовані можливістю ОПЕК, особливо якщо врахувати, що нафтогазовий експорт Ірану зараз переживає далеко не найкращі часи – через американських санкцій від Ірану відвернулися практично всі покупці його нафти і газу. Без реальних можливостей «білого» експорту Ірану можна збільшити видобуток нафти хоч у десять разів, все одно продавати «чорне золото» в таких кількостях на світовому ринку Тегеран не зможе через американських санкцій.
Відповідно, і сама по собі угода щодо скорочення видобутку нафти не може заподіяти ніякої економічної шкоди іранських інтересів у поточної світової ситуації. Інша справа, що Тегерану не подобається сам факт вимушеного підстроювання Організації країн – експортерів нафти під інтереси Росії і Саудівської Аравії, але, з іншого боку, з цим вже нічого не поробиш.
Проблеми ОПЕК і її туманне майбутнє
Як відомо, Організація країн – експортерів нафти включала спочатку 14 учасників – це африканські, азіатські та латиноамериканські країни, що видобувають та експортують нафту. В Африці в ОПЕК входять Алжир, Ангола, Габон, Конго, Лівія, Нігерія та Екваторіальна Гвінея, в Латинській Америці – Венесуела та Еквадор, в Азії – Іран, Ірак, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія. Чотирнадцятий учасник ОПЕК, Катар, у січні 2019 року покинув ряди картелю.
Спочатку ОПЕК і так стикалася з серйозними проблемами. Насамперед, це протилежність політичних і економічних інтересів її учасниць. Наприклад, в ОПЕК входять найлютіші вороги – Іран і Саудівська Аравія. Їх політичне та ідеологічне протистояння неминуче поширюється і на сферу економіки, в тому числі і на видобуток нафти, на її експорт, де ці країни також є конкурентами.
Россия «поглотила» ОПЕК. Но выгодна ли «нефтяная сделка» нашей стране? геополитика
По-друге, дуже відрізняється і економічне становище країн – учасниць ОПЕК. Так, Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт – це багаті країни з дуже високим рівнем життя населення і, при цьому, володіють колосальними нафтовими ресурсами. Для них нарощування видобутку нафти не принципово. Інша річ – такі країни, як Нігерія, Венесуела, Ірак, які перебувають у складній економічній ситуації і для яких видобуток нафти – єдиний спосіб прогодуватися, хоча б частково покрити борги.
Цілий ряд країн ОПЕК має проблеми політичного характеру, які неминуче впливають і на видобуток і продаж нафти. Так, в Іраку та Лівії йдуть громадянські війни, накладені на Іран санкції, фактично блокують країні можливість нормально торгувати нафтою, Венесуела також перебуває під санкціями, нехай і менш жорсткими. Тобто, вже чотири країни не можуть повною мірою реалізовувати свої можливості у сфері видобутку і продажу нафти.
З іншого боку, в ОПЕК не входять країни, які відіграють дуже важливу роль у світовому видобутку нафти. Насамперед, це Росія, на яку припадає 12% світового видобутку «чорного золота». В ОПЕК не складаються США, Китай, Канада, Бразилія, Казахстан, які також відіграють дуже важливу роль на світовому ринку нафти.
Наявність країн, які не є членами ОПЕК, але володіють величезними нафтовими запасами і активно торгують нафтою, само по собі є фактором, що перешкоджає монопольного впливу Організації країн – експортерів нафти на світовий ринок «чорного золота». І до останнього часу ОПЕК не прагнула скорочувати масштаби видобутку, вважаючи, що звільнилася ніша на нафтовому ринку буде відразу ж зайнята країнами, що не входять в цей картель.
Вигідна Росії угода ОПЕК?
Щодо економічних наслідків від угоди ОПЕК для Росії існує кілька точок зору. Згідно з найпоширенішою, Москва однозначно виграє від скорочення видобутку нафти, оскільки це дозволяє підтримувати високі ціни на «чорне золото». Так як експорт нафти є однією з найважливіших статей доходу російського бюджету, виходить, що від світових цін на нафту в значній мірі залежить і матеріальний добробут як Росії, так і всіх росіян.
Але критики угоди вважають, що для Росії вона якраз вкрай небезпечна. І приводять в якості аргументації наступні міркування. Видобуток нафти в Росії, на відміну від тих же країн – учасниць ОПЕК і не входять в ОПЕК країн на зразок США, росте дуже повільними темпами. Досить простих порівнянь: з 2007 року приріст видобутку нафти в Іраку склав 111%, в США – 87%, а в Росії – 10%. Коментарі, як кажуть, зайві.
Малі темпи зростання видобутку нафти позначилися й на долі Росії на світовому нафтовому ринку. Але чим менше частка Росії на світовому нафтовому ринку, тим менше і її вплив на нього. Особливо якщо врахувати, що сьогодні у світових покупців нафти зростає інтерес до інших сортів «чорного золота», які в Росії не видобуваються.
Не варто виключати і такий фактор як реальний вплив США на світовий ринок нафти, а воно куди більш масштабно, ніж російське. Почнемо з того, що Сполучені Штати споживають чверть світової нафти. При цьому самі США після «сланцевої революції» швидко перетворилися в найважливішого постачальника нафти на світовий ринок. Тепер США і світовий лідер з видобутку нафти, і світовий лідер за її споживання. Такий розклад дає Вашингтону можливість дуже серйозно впливати на ціни на нафту.
Крім того, в США не забувають і про політичні інструменти впливу. Наприклад, ввівши санкції проти Ірану і погрожуючи всім покупцям іранської нафти, США фактично прибрали її з світового ринку. Зараз велика частина іранської нафти залишається незатребуваною, а Тегерану залишається лише здійснювати тіньові поставки в Китай, та домовлятися з Росією, щоб Росія вже від свого обличчя продавала іранську нафту. Чи є в нашої країни аналогічні американським можливості впливати на світовий нафтовий ринок? Безумовно, таких можливостей немає, і найближчим часом навряд чи вони з’являться.
Россия «поглотила» ОПЕК. Но выгодна ли «нефтяная сделка» нашей стране? геополитика
Цікава позиція самих російських виробників нафти, оскільки саме вони найкраще розуміють суть того, що відбувається. Так от в «Роснефти» до операції ОПЕК+ поставилися вкрай негативно. Якщо в Міністерстві економічного розвитку вважають, що лише завдяки угоді вдасться підтримувати високі ціни на нафту, то в «Роснефти» дотримуються протилежної точки зору. Угоду ОПЕК+ у найбільшої нафтової компанії країни вважають вигідною лише Сполученим Штатам.
Американці будуть нарощувати видобуток. Чи є сенс скорочувати нам, якщо американці тут же заповнять і займуть частку ринку?
— задався питанням керівник «Роснафти» Ігор Сєчін ще 4 червня, на зборах акціонерів «Роснефти».
Якщо Росія, як вважають супротивники угоди, ризикне і буде видобувати нафту в більших масштабах, ніж раніше, то ціни на нафту підуть вниз і це призведе до колосальних збитків для Сполучених Штатів. Дорогі проекти видобутку нафти будуть змушені піти з ринку, так як не витримають конкуренції. Хоча, зрозуміло, така позиція, що одержала назву «моделі цінової війни», також має масу ризиків, пов’язаних, в тому числі і з колосальними можливостями США.
Крім того, зобов’язання по угоді з ОПЕК здатні затримати розвиток цілого ряду російських видобувних проектів, що неминуче вплине і на стан обробної промисловості, на кількість робочих місць населення та рівень його доходів. В результаті і так невисокий рівень життя росіян може суттєво знизитися, що змусить громадян брати більше споживчих кредитів, збільшуючи кредитне навантаження.
Таким чином, наслідки угоди з ОПЕК для Росії можуть розглядатися під різним кутом. І говорити про те, що Москва опинилася в якійсь сверхвыгодной ситуації, домовившись із саудівським принцом, поки передчасно.
Автор:Ілля ПолонскийИспользованы фотографии:ѕіа.ги, azertag.az

Джерело: http://razvlekuha.org.ua/