Так, сьогодні буде ваша улюблена тема — фоточки реального життя в СРСР. Незважаючи на те, що в пізньому СРСР на руках у населення було досить багато фотоапаратів, сцени навколишнього життя (побут, магазини і т. д.) знімав мало хто — плівкова зйомка була дорогим і трудомістким задоволенням, і 24 або 36 кадрів дефіцитної плівки люди воліли витратити на зйомки групових і одиночних портретів.
Тим не менш, існував пласт професійних фотографів, хто багато знімав навколишню дійсність, щоб зберегти її для нащадків. Саме такі фотознімки звичайної побутової життя можуть зараз найкраще розповісти про реальне життя в СРСР.
У сьогоднішньому пості ми подивимося на фотопідбірку від тульського фотографа Андрія Лыженкова — Андрій працював в основному в жанрі чорно-білої репортажної фотографії і встиг зняти багато цікавого про життя в останні роки СРСР.
1984 рік, новорічний ранок. На задньому плані висить величезна дошка “Політбюро ЦК КПРС” і щось там ще про партію. У той час це здавалося нормальним, зараз це сприймається як справжній ідіотизм — ідеологію дітям нав’язували з раннього дитинства, і в ігровій кімнаті на стіні висіли не малюнки кота Леопольда і Снігуроньки, а портрети старих дядьків з політбюро.
Комісія у військкоматі. Це 1988 рік, коли ще йшла війна в Афганістані — і на фото Андрія відчувається та знервована атмосфера, яка панувала у військкоматах.
Центральна площа в Тулі, кінець вісімдесятих років. Тут навіть коментувати нічого не треба — чудовий ракурс і композиція. “Вільний” за ґратами, охороняється пильними часовими)
Моя улюблена фотка всієї серії. “Рішення КПРС виконаємо” на тлі якихось руїн і сміття.
Колонія в Алексине, 1990 рік. На стіні газета “Правда” з божевільною цитатою Леніна — “Радянська влада є шлях до соціалізму, знайдений масами трудящих, і тому вірний, і тому непереможний”. Це як сказати, наприклад — “алкоголізм є шлях до вічного життя, знайдений масами трудящих, і тому вірний, і тому непереможний”.
Якщо вдуматися — ось серед такого абсурду країна жила майже 80 років.
Тульська область, обласна лікарня. Жорстка панцирне ліжко, старі меблі, але зате є портрет Леніна на стіні.
Лікарня швидкої допомоги, Тула, 1985 рік. Стоять впритул один до одного ліжка, стара зношена меблі, грубо збита тумбочка, покрита газетою…
1988 рік, Тула, колгоспниця на пенсії. Скажіть, ви бачите на фото ту саму “багату радянське життя”, про яку так люблять розпинатися фанати СРСР? Особисто я бачу крайню бідність.
Сільська вчителька на пенсії. Непоказний похилений будиночок, який ось-ось розвалиться, старий паркан. Мабуть, сільська вчителька вирішила відмовитися від п’ятикімнатної квартири, яку їй абсолютно безкоштовно хотіла дати радянська влада (як про це люблять оповідати фанати совка).
Тульська область, хлопчик з велосипедом. Іноді “щасливе радянське дитинство” виглядало ось так.
Околиця Тули, селище під назвою “Битовки”. 1989 рік. Ось ця землянка як з фільмів про війну — чийсь будинок. Всередині немає води — її доводиться носити відрами. Зазвичай такі фотознімки фанати СРСР люблять коментувати так — “країна всього 40 років тому оговталася від руйнівної війни, чого ви хочете?”.
Військове поховання. Молодий хлопець на пам’ятнику на задньому плані явно загинув в Афганістані…
Жіночий ЛТП. Країна бадьоро рапортувала про “нових перемоги над алкоголізм”, при цьому кількість ЛТП і витверезників тільки зростало рік від року. Про радянські витверезники я вже писав, як-небудь напишу про ЛТП — там була та ще острах і концтабір.
Черга за хлібом. “Маси трудящих”, оспівані Леніном, стоять у довжелезній черзі за найпростішим продуктом.
Сільський магазин. Можете приблизно оцінити асортимент товарів в пізньому Союзі.
Такі справи. А чим вам запам’яталися вісімдесяті роки в СРСР?
Напишіть в коментарях, цікаво.
maxim_nm
