У повсякденному житті люди постійно спираються на такий процес, як менталізація — здатність атрибутувати оточуючим різні ментальні стани. Наприклад, якщо партнер по комунікації постійно раз у раз поглядає на годинник, ми схильні припустити, що він хоче скоріше закінчити розмову і піти.
У більшості випадків людина відштовхується від спостережень за діями інших, щоб зробити такі висновки. Вкрай рідко в процесі взаємодії нам безпосередньо говорять, чим саме точка зору співрозмовника відрізняється від нашої власної, щоб ми могли відповідним чином інтерпретувати його слова. Замість цього ми часто змушені слідувати зворотному: робити висновок про те, що співрозмовник знає (або не знає) під час розмови, грунтуючись на тому, що він говорить і як він це говорить. Чи можливо прийти до настільки ж точного і деталізованого висновку, який ми робимо в процесі спостереження за діями іншої людини, якщо спиратися тільки на його мова?
Вчені з університету осло та єльського університету задалися цим питанням і розробили обчислювальну модель. З її допомогою вони перевірили, чи є висновки, зроблені тільки на основі мови співрозмовника, грубими і якісними (описовими) або нюансованими і кількісними (більш деталізованими).
Використовуючи цю модель, автори роботи, опублікованої в science advances, хотіли перевірити, чи приходять люди до висновками, зробленими на основі мови співрозмовника, дедуктивно або використовують більш складний аналіз. Учасникам експерименту потрібно було визначити, яку з чотирьох геометричних форм описує співрозмовник (наприклад, з пропонованих трикутників двох різних кольорів, зірки і кола), спираючись лише на його мова і комунікативний стиль (чи використовує він прикметники для позначення кольору або ж називає тільки тип фігури). Виходячи з цих даних, учасникам потрібно було зробити висновок про зміст ментального стану партнера. Для співрозмовника, який повинен був називати те, що він бачить перед собою, завдання ускладнили: на дисплеї показали «сліпа пляма», що заважала точному визначенню зображення.
Виявилося, учасники успішно коригували свої висновки про те, що описує співрозмовник, не тільки в залежності від змісту висловлювання, а й від схильності мовця використовувати описову мову — зокрема, вживати прикметники. Ці результати підтвердили висновки обчислювальної моделі, завдяки якій стало зрозуміло, що люди спиралися не на просту дедукцію, коли робили висновки про те, що ж бачить співрозмовник.