«Так, так, так на Мадагаскарі є такі «психічно неврівноважені» люди, які здатні тут жити. І вони росіяни. Здрастуйте, моє ім’я Ілля і я живу на цьому четвертого в світі за величиною острові з 2010 року.
Мадагаскарський лемур
Родом я з Красноярська, але давно вже там не живу, тому що після закінчення інституту переїхав жити до Німеччини, де мені було настільки нестерпно нудно, що я за порадою тільки що повернувся друга-фотографа вирішив з’їздити на Мадагаскар. Чесно кажучи, до поїздки я грунтовно готувався – намагався максимально вивчити культуру та історію острова, а також хоч щось дізнатися про мадагаскарском (малагасійська) мовою.
Приїхавши в країну лемурів я, природно, опинився в глибокому шоці від побаченого. Після Європи цей азіатсько-африканський світ здався мені диким пеклом. Але я зібрав всю силу волі в кулак і почав свою подорож по Мадагаскару, доглядаючи можливості розвитку бізнесу для сміливого емігранта.
В одному з кафе протягом цієї подорожі я зустрів юну мадагаскарську співачку, яка згодом стала моєю дружиною і народила двох прекрасних дітей. До цього часу я вже почав серйозно займатися бізнесом і торгував мадагаскарскими спеціями. Острів відомий своєю гвоздикою, рожевим перцем і ваніллю. Без складнощів ведення бізнесу з місцевим населенням, звичайно ж, не обійшлося, але багато в чому мені допомогла моя дружина. На сьогоднішній день я багато знаю про звичаї Мадагаскару і паралельно займаюся розвитком туризму на острові.
Мадагаскарська фосса
Тепер трохи про звичайну життя місцевого населення. Майже дев’яносто відсотків жителів ведуть дуже скромний, майже первісний спосіб життя, рівень якого не складно уявити, знаючи, що в середньому всі вони отримують два долари в день. У цій країні немає середнього класу – є принци і принцеси та інші бідні жителі. У зв’язку з цією убогістю нерідкі розбої у великих містах, у тому числі і на іноземців.
Найчастіший питання, яке задають мені туристи – до кого можна віднести жителів Мадагаскару: до африканцям або до азіатам. Питання дійсно складне і один навколонауковий, тому що острів знаходиться прямо посередині між ними. Спочатку на острові існувало вісімнадцять різних племен, які відносилися до африканських, і до арабським, і до азіатських племен. Вони, між іншим, не дуже любили, та й досі не люблять один одного. Моя відповідь – на Мадагаскарі «намішано» дуже багато кровей, і я б не називав їх ні араби, ні азіатами, ні, тим більше, арабами.
Тут дуже розвинений культ предків і з цим пов’язано безліч звичаїв аж до свята перепоховання родичів. Християнство хоч і прийшов на Мадагаскар, але не справила сильного поширення. Також тут розвинений ритуал обрізання хлопчиків, що теж є святом, але подібний звичай ніяк не пов’язаний з релігією. Швидше за все, цей звичай з’явився з медичної точки зору в цілях санітарної обробки, тому що на Мадагаскарі дуже жарко і волого.
Скільки піде грошей на гідне життя на Мадагаскарі?
Мадагаскарська комета
Звична нам їжа з супермаркету тут досить дороге задоволення, наприклад, сир, м’ясо або молочні продукти коштуватимуть відсотків на двадцять дорожче, ніж в Росії. Якщо купувати продукти на ринку і готувати, то все обійдеться у сто разів дешевше. Основна їжа місцевих жителів – це рис і волове м’ясо.
Мадагаскар – це незайманий рай дикої природи. Тут водиться безліч видів тварин, яких немає ніде більше у світі. З однойменним мультфільмом, звичайно, звичайне життя тут складно порівняти, але зустріти лемура, фосса або мадагаскарську комету цілком можна.
На сьогоднішній день туризм тут добре «зробив крок вперед» і не треба сильно бояться, щоб побувати на чудо-острові і побачити прекрасну єдину в своєму роді флору і фауну Мадагаскару. З питань туризму або життя задавайте питання в коментарях.»
Спасибі, що прочитали цю статтю, ми будемо публікувати історії різних людей і їх захоплюючих подорожей. Для цього ми проводимо велику роботу і постійно шукаємо експатів, готових поділитися з Вами своїм досвідом.
