“У віщі сни найбільше вірять домогосподарки, некваліфіковані робітники, пенсіонери і в цілому жінки (в 2,2 рази частіше чоловіків), з освітою нижче середнього, низькими доходами, які проживають у сільських поселеннях” – такий висновок зробили соціологи після підбиття підсумків опитування 1600 наших співвітчизників. Я ні до однієї з перерахованих категорій начебто не підходжу, однак у віщі сни вірю. Одного разу, багато років тому, мені приснився такий сон. Переказувати його не буду: по-перше, згадувати подробиці не хочеться (сон був не з приємних); по-друге, загалом-то, і не важливо, що власне мені приснилося. Але прокинувся я у твердій впевненості, що в Ленінграді померла моя прабабуся. Так воно і виявилося.
Заперечувати існування віщих снів – справа невдячна. До речі, навіть учені погоджуються з тим, що щось таке існує, адже істориками зафіксовано безліч випадків, які доводять, що віщі (або пророчі) сни – не вигадка. Фахівці, що займаються сновидіннями, часто наводять такий приклад віщого сну: Рилєєв, будучи в ніжному віці, серйозно захворів, і справа вже йшла до смерті немовляти, коли його мати побачила сон, в якому якийсь голос порадив їй не просити у Бога зцілення для дитини, тому що життя його буде важкою, а смерть – страшною. Вона у всіх деталях побачила долю сина і в кінці його життя – шибеницю. Однак мати, природно, мріяла лише про одужання дитини. Прокинувшись, вона побачила, що у хлопчика спала температура, він пішов на поправку. Фінал життя декабриста Рилєєва добре відомий усім – його повісили в Петропавлівській фортеці.
Добре відомий і сон Михайла Лермонтова. Поет любив на дозвіллі займатися математикою. Одного разу, не впоравшись з важким завданням, він ліг спати, уві сні побачив незнайомого чоловіка, який підказав рішення. Лермонтов прокинувся, записав його, а заодно намалював портрет незнайомця. Через багато років, коли портрет потрапив до рук фахівців, вони визнали в ньому Джона Непера – творця логарифмів. Хоча не пер жив у XVII столітті, а Лермонтов в XIX, тим не менш, сучасники поета стверджували, що Михайло Юрійович нічого не знав ні про Непере, ні про його працях. До речі, цікавий факт: Джон не пер був шотландцем, а, як відомо, одна з гілок родового древа Лермонтовых веде свій початок від Георга Лермонта, вихідця з Шотландії.
Також кажуть, що американський президент Лінкольн незадовго до своєї загибелі побачив уві сні Білий будинок і в ньому труну під білим покривом. Лінкольн запитав у що стояв на варті біля труни солдата: “Хто помер?” І почув: “Президент. Його вбили в театрі”. Через десять днів Лінкольна застрелили в театрі.
Лідія Вертинська розповідала, що відразу після смерті чоловіка їй приснився такий сон: “Сниться мені, що я проводжаю його на вокзалі і Олександр Миколайович каже мені: “Дивись, не забудь – у мене п’ятий вагон, шосте місце”. На наступний день я пішла отримувати пропуск на Новодівочий цвинтар, де похований Олександр Миколайович. В пропуску було зазначено: 5-й ділянка, 6-е місце”.
Відомі історичні віщі сни, приносять якусь втішну звістку. Ось як описано в літописі поява ікони Казанської Божої Матері: “Одній благочестивій дівиці, що жила в місті Казані, явилася уві сні Цариця Небесна і сказала: “У такому-то місці, в землі, зарита Моя ікона, оголоси про це: нехай отроют її і виймуть”. Цей сон повторювався кілька разів, і коли дівчина стала копати в зазначеному місці землю, то дійсно знайшла там ікону Божої Матері”.
А ось свіжий приклад віщого сну. Його в одній зі своїх статей, що описав Олександр Мурашев, дійсний член Далекосхідної народної академії наук: “Миколі С. сниться, що на шляху з аеропорту він під’їхав до перехрестя на вул. Ленінградській. На перехресті Микола ясно бачить зіткнулися “Волгу”-таксі та “Жигулі” червоного кольору. Навколо бите скло, сліди крові і речовини сірого кольору. Микола пригальмував, а міліціонер жезлом вказав йому об’їзд. Сон справив сильне враження. Микола прокинувся, випив води. На душі було якось недобре. Вранці Микола відправився в аеропорт за якоюсь потребою, а повертаючись, побачив приснилося вночі картину ДТП. Точно такі ж “Волга” і “Жигулі”, тільки немає слідів крові на битому склі. Від несподіванки Микола пригальмував, а міліціонер нетерпляче махнув жезлом, вказуючи об’їзд. Микола припаркував свій автомобіль до найближчої автобусної зупинки, щоб прийти в себе”.
Подібних прикладів віщих снів можна навести ще дуже багато. Цікаво, що ж все-таки думають про це загадкове явище вчені. Теорій тут кілька. Наприклад, біоенергетики вважають, що віщу інформацію сплячий людина черпає із зовнішнього джерела – з ноосфери. Відключений від дійсності організм нібито перетворюється в прилад з певною заданностью, який сканує ноосферную інформацію і відбирає потрібну. Проте не кожному дано бути таким приладом. Крім того, інформації важко пробитися крізь стіни будівель і одяг.
Невролог Джонатан Уинсон і деякі інші вчені, описуючи те, що відбувається під час сну в мозку людини, вдаються до аналогії з комп’ютером. Вони кажуть, що людський мозок переробляє накопичену за день інформацію, що з’єднує її з вже зберігається в пам’яті. Сновидіння, на думку Уинсона, можуть служити своєрідним вікном для спостереження нервових процесів, які з раннього дитинства допомагають людині виробляти, удосконалювати та коригувати стратегію поведінки. Заглядати в це вікно час від часу допомагає випадок.
З цією теорією не згоден наш співвітчизник – биорадиолог Юрій Радченко. Він вважає, що гіпотеза, за якою працює у сні мозок продовжує прораховувати всі можливі варіанти, аналізує ситуації і зрештою натикається на правильний шлях, має чимало вад. Адже часто повідомлення у сні тільки на перший погляд здаються випереджають події, а насправді носять відгомони вже доконаних фактів. “У моїй практиці, – пише Юрій Радченко, – був випадок, коли матері наснилося, що її син 5 квітня 1990 року вирушив у подорож на автомобілі. Жінку це в першу секунду дуже здивувало, так як вона була впевнена – жодної машини у її хлопця немає. Далі – більше. Юнак вів автомобіль не дуже впевнено, на повороті не впорався з керуванням і врізався в придорожнє дерево. На щастя, він не постраждав, а ось автомобіль пошкодив. Сон прийшов в ніч на 7-е квітня, а вже через два дні від хлопця прийшов лист, що 5-го квітня він розбив машину одного і тепер йому терміново потрібно дістати 500-700$. Мати дізналася про це раніше, ніж прийшов лист. Можна назвати сон віщим, якщо він просто показав події, які сталися в іншому місті двома днями раніше?” Тимчасові рамки, приходить до висновку Радченко, можуть бути безмежними.
Радченко також відкидає широко поширена думка, що збіг сну з дійсністю просто випадковість. Ймовірність такої випадковості за підрахунками його знайомого, кандидат фізичних наук, – 0,0000000000000001. Тобто ймовірність випадкових збігів настільки мала, що її не варто приймати до уваги.
Як би там не було, але віщі сни поки так і залишаються однією з загадок людської природи. До речі, зазвичай людині протягом життя віщий сон може снитися один-два рази. Але може і не приснитися ніколи.
Дякую
