Василь Ігорович Нестеренко народився в 1967 році в Павлограді, на Україні. У 1980 році поступив у Московську середню художню школу при Московському державному академічному художньому інституті ім. Сурікова в. І. на відділення живопису — після підготовки в майстерні Народного художника Росії Н. С. Присекина. У червні 1985 закінчив Московську середню художню школу з золотою медаллю. З грудня 1985 року по жовтень 1987 служив у лавах Радянської Армії. З 1987 по 1994 роки навчався в Московському державному академічному художньому інституті ім. Сурікова В. І.. Майстерня Народного художника СРСР, академіка Т. Т. Салахова. Викладачі: проф. Ст. Л. Шепелєв, проф. С. Н. Шильников, проф. Н. П. Христолюбов, проф. Е. Н. Трошев. З осені 1988 року активна творча діяльність.

  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
  • Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы

– А у Вас є улюблена картина – з Ваших робіт?
– Є. Ще ненаписана.
– А з написаних?
– «Наодинці з собою». Можете подивитися на моєму сайті. На ній зображений герой нашого часу, мого часу, – звичайний монах, звичайна людина, але живе життям дивної, незрозумілої для нас. Поки є такі люди в Росії – Росія буде жити. Або картина «Нескорений» . Я намагався сказати щось нове про війну, і це, як мені здається, вдалося.
– А що для Вас найстрашніше у Вашій роботі?
– Найбільше я боюся не виправдати надії людей. Найстрашніше почути: «Погані в тебе картини. Ми до тебе прийшли, а ти якусь дурницю виставив». Слава Богу, у мене такого не було, але все дуже непередбачувано у світі мистецтва. Можна все життя пропрацювати, писати картини, а потім, в кінці життя, тобі скажуть: «Все це застаріло, нічого цікавого». Згадаймо Олександра Іванова, який написав «Явище Христа народу». Брюллову пощастило трохи більше – він встиг померти, перш ніж його стали забувати, а Іванов при житті дізнався, що значить бути відкинутим. Рембрант був забутий на 200 років! Айвазовського як за життя заклевывали, так і після смерті. І скільки таких прикладів! Важко бути талановитим і знаменитим. Слава славою, а часто від неї безсоння і тяжкість на душі. Так що невідомо, що і як складеться. Як можна насолоджуватись славою, коли, може, завтра скажуть, що взагалі даремно ти на світ народився?
Женские образы в живописи современного русского художника Василия Нестеренко рассказы
Дякую