Був у нас на роботі хлопчина років 45. Шураней кликати. Шураня одружений на жінці, яка набагато старше за нього. Одружили його батьки, коли вирішили, що вже пора. Просто привели цю тітку і сказали: «Знайомся, Саша, це твоя дружина». Так і познайомилися. Батько Шурані вирішив порадувати молодят та подарувати їм на весілля автомобіль. А так, як сам все життя займався перекупкою зерна і Шураню з дитинства навертав, то вибір припав на бортову «Газель». Брали вантажівка з новим салону. Саша покатався два дні, а на третій розбив її десь в обласному центрі.
«Газельку» кузовщики з горем навпіл відновили, але сказали продавати, так як удар був боковим і геометрію кузова і бази сильно повело. Краще самому не їздити, а продати. Саша продав машину, і досить вигідно. Гроші відклав і почав обмірковувати, який би автомобіль прикупити в замін. Думав Шураня майже півроку. За цей час від тих грошей залишилося менше чверті. Тато, дізнавшись про це, по-швидкому взяв Сашка за мошонку і поволік на авторинок, щоб купити хоч щось, поки ще хоч якісь гроші залишилися. Так Сашик став щасливим власником ВАЗ-2109.
Їздив і радів він до тих пір, поки на заправку, де в той час працював Саша, не під’їхав мотоцикліст, який і нагадав йому про заповітної мрії родом з дитинства — імпортному мотоциклі. Саша обмінявся з ним номерами телефону і наступні пару тижнів таємно мріяв про залізному коні. Почав замислюватися про обмін. Спочатку, як би в жарт. Потім вже серйозно. Коротше, вони зателефонували з мотоциклістом і Саша в таємниці від батьків і дружини здійснив обмін ключ на ключ.
Покатався Саша не довго. По-перше, з-за того, що дружина клювала. По-друге, тому, що Саша купив мотоцикл вже в кінці сезону. Стало холоднішати, кінець осінь все-таки. А тут ще дізнався, що дружина вагітна. Як би, поповнення в родині, машина потрібна, в селі живемо, маршруток немає і т. д. Став замислюватися про продаж. Прийняти остаточне рішення допомогло падіння на трасі, яке позбавило Сашика мізинців на правій руці і нозі. Вирішив Сашко не продавати апарат, а обміняти на машину. Прошерстил газети з оголошеннями, поїздив по авторинках і в результаті здобув автомобіль. Та не простий автомобіль, а самий справжній Запорожець ЗАЗ. Красивий, в любому кольорі — основні деталі кузова білі, передня частина чорна (грунтована), а лівий бік у червоному металік.
Покатався він на ньому півроку, аж до літа. А влітку, побачивши Вконтакте фотку такої ж машини зі зрізаним верхом, вирішив доопрацювати і свій транспорт. Спиляв болгаркою дах і перетворив звичайний засіб пересування в предмет розкоші і заздрості — кабріолет.
У липні жінку поклали в лікарню на збереження в районний центр, незабаром вона народила і зателефонувала чоловікові, щоб той забрав її з пологового будинку. У той день йшов сильний дощ. Олександр обклеїв свій кабріолет плівкою і скотчем і поїхав забирати благовірну з пологового будинку. В машину вона не сіла. Посоромилася. Не захотіла ганьбиться перед бабами з її палати і персоналом лікарні. Просто викликала таксі.
Незабаром цей Запорожець став часто ламатися, Саша втомився його ремонтувати і обміняв у сусіда на японський скутер.
У той час (10 років тому) глобальна комп’ютеризація дійшла і до українських сіл, не обійшла вона стороною і Шураню. Він, побачивши, як племінник дивиться на голих тіток в ноутбуці, сильно захотів собі таке чудо техніки. Швидко згрупувавшись і все обміркувавши, він обміняв свій скутер на ноутбук у когось із сільських малоліток. Так Саша став сучасним і просунутим хлопцем. Освоїв інформаційно-комунікаційні технології і вивчив багато страшних слів, які вставляв скрізь, якщо говорив з молоддю, типу «вінда», «контра», «відяха» і т. д.
На вулиці холодає, наступав жовтень і Сашко зрозумів, що у нього є сім’я, а вдома — пічне опалення. Потрібні дрова, чи вугілля, ніж-то топити треба. Його кум якраз мав трактор з причепом і активно в цей сезон займався напівлегальної продажем дров. У кума донька — підліток — як раз в старші класи перейшла. Знадобився їй для навчання комп’ютер. Ось Саша і виміняв у кума причіп дров на свій ноутбук. А дрова за зиму спалив. Навіть не вистачило…