Знайдено місце сили і гармонії на Шрі-Ланці. Це Нувара-Елія, 1893 м над рівнем моря. Завдяки висоті тут не те що немає цієї виснажливої до неможливості спеки що на узбережжі, але і цілком собі приємно і прохолодно. Завдяки цьому воно стало у колонізаторів-англійців, які воліли селитися тут, де більш звичний для них клімат. Навколо Нувара-Елії англійці організували численні чайні плантації, на яких вирощується самий головний напій світу до сих пір.
А ввечері навіть холодно – температура падає до 10 градусів, всі навколо ходять в куртках і шапках. Фантастика – на тропічному острові, поблизу Екватора і в куртках-шапках!
І природа інша – ні пальм і ліан, а більше сосен всяких і іншої хвої.
Ось це я розумію, погода – що треба, прямо їхати не хочеться! Все-таки нам, людям нордичним, які виросли в краях, де “півроку-зима” ця тропічна волога спека абсолютно неприродна.
Розумію англійців, які тут у цих горах влаштувалися, щоб бути ближче до рідного їм клімату. Ну і взагалі, як відомо, краще гір можуть бути тільки гори.. Навіть такі маленькі без снігу – вже у них добре!
Нагадує Непал, в якому я, правда, не був.
Ну, правда, був у Тибеті, де схожі види.
Є водоспади, в яких можна купатися.
У самій Нувара-Елії безліч вілл, що залишилися з колоніальних часів.
Поштові скриньки, гідранти – все в класичному англійському стилі.
Взагалі, тут дуже приємно гуляти. Реально деколи відчуваєш себе десь в районі Європи або середньої смуги, а не в Середній Азії. І хмарність відповідна, і температура.
Якщо б ще не тук-туки.. І смагляві шрі-ланкійці, виглядають тут трохи не в своєму середовищі.
Ландшафтні парки. Які за старою шрі-ланкійської традиції платні. Як, власне, і озеро, що на фото вище.
А це вид з вікна нашої кімнати.
Загалом, добре в тропіках коли вони гірські. 🙂 Можна і самому в куртці походити.
А це вид з вікна нашої кімнати.
Загалом, добре в тропіках коли вони гірські. 🙂 Можна і самому в куртці походити.
