Астронавти на борту Міжнародної космічної станції (МКС) стикаються з феноменом, якого немає на Землі: 15-16 сходів і заходів сонця кожні 90 хвилин. Це відбувається не через швидку зміну часових поясів, а через те, що станція обертається навколо планети зі швидкістю близько 28 000 кілометрів на годину, постійно переміщаючись між світлом і тінню. На останньому знімку, зробленому в січні 2026 року, видно вражаючий захід сонця над Тихим океаном із силуетами хмар на тлі золотого світла.
Наука, що стоїть за цим видом
МКС обертається навколо Землі на висоті близько 400 кілометрів. З цієї точки зору сонце не заходить за горизонт у звичайному розумінні. Натомість сама станція занурюється в тінь Землі, створюючи швидкий і драматичний перехід. Ця швидка зміна дозволяє астронавтам спостерігати повний спектр світла, що взаємодіє з атмосферою Землі.
Кривизна планети відіграє вирішальну роль: сонячне світло заломлюється та фільтрується крізь атмосферу, розсіюючи сині відтінки та підсвічуючи червоні та помаранчеві. Це створює тонкий, багатотисячний градієнт уздовж кривизни Землі. Цей ефект більш виражений, ніж той, який спостерігають люди на землі, оскільки астронавти дивляться на захід сонця під іншим кутом.
ISS: Глобальна лабораторія
Міжнародна космічна станція є спільним проектом NASA та міжнародних партнерів, включаючи Роскосмос (Росія), ESA (Європа), JAXA (Японія) і CSA (Канада). Він служить постійною пілотованою лабораторією для довготривалих космічних місій і наукових досліджень, які важко або неможливо провести на Землі.
Середовище МКС дозволяє вченим вивчати такі явища, як заломлення світла та атмосферне розсіювання, у планетарному масштабі. Крім того, постійне візуальне нагадування про Землю як єдину, взаємопов’язану систему впливає на перспективу астронавтів, зміцнюючи концепцію нашої планети як цілого.
Чому це важливо
Унікальна точка огляду з МКС пропонує не тільки вражаючі види, але й можливість спостерігати за атмосферними процесами в режимі реального часу, підкреслюючи важливість розуміння того, як світло взаємодіє з матерією в глобальному масштабі. Ця перспектива підкріплює ідею, що Земля є однією великою взаємопов’язаною системою, а не низкою ізольованих регіонів.
Цей погляд на крихкість і взаємопов’язаність Землі є особливо важливим, оскільки зміна клімату та дослідження космосу стають все тіснішими.
