Руйнівний танець з океаном: чому Великобританія стоїть на порозі переосмислення рибальства
Океан-це не просто бездонна водна гладь, населена екзотичними істотами. Це складна, тендітна екосистема, життєво важлива для здоров’я планети та добробуту людства. І в останні десятиліття ми, люди, перетворили його на арену для безжальної експлуатації, часто ігноруючи довгострокові наслідки своїх дій. Одне з найбільш суперечливих і руйнівних видів рибальства-донний траловий промисел-знаходиться в центрі уваги, і останні кроки Великобританії щодо обмеження цієї практики заслуговують пильної уваги.
Нещодавня пропозиція уряду Великобританії розширити заборону на донний траловий промисел з нинішніх 18 000 км2 до 48 000 км2 – це не просто адміністративне рішення. Це визнання того, що наші методи риболовлі завдають непоправної шкоди морському середовищу. Я пам’ятаю, як в дитинстві, слухаючи розповіді Діда-рибалки, захоплювався його майстерністю і знанням моря. Але з часом я усвідомив, що деякі практики, які здавалися йому звичайними, сьогодні виглядають як екологічна катастрофа. І донний траловий промисел-один з найяскравіших прикладів цієї еволюції.
Донний траловий промисел, по суті, це використання важких сіток, які буквально тягаються по морському дну, виловлюючи рибу. Звучить просто, але наслідки цього процесу справді жахливі. Уявіть собі бульдозер, що проїжджає по вашому саду, зносить все на своєму шляху. Ось що відбувається на морському дні. Руйнуються місця проживання, знищуються коралові рифи, вириваються з грунту морські рослини. Разом з цільовою рибою в мережі потрапляють сотні інших видів – Безхребетні, молюски, морські черепахи, дельфіни. Цей” нерозбірливий ” улов викидається назад у море, часто мертвим або пораненим.
Дивно, але незважаючи на очевидну шкоду, донний траловий промисел досі практикується в багатьох країнах світу. Аргументи прихильників цієї практики зазвичай зводяться до економічної вигоди – створення робочих місць, забезпечення продовольством. Однак, як показує досвід, така “вигода” часто виявляється ілюзорною. Знищуючи морські екосистеми, ми підриваємо основу для сталого рибальства в довгостроковій перспективі. Це як вирубувати ліс, на якому стоїть будинок.
Я розумію, що перехід до більш стійких методів риболовлі є складним і болючим процесом. Він вимагає від рибалок перекваліфікації, інвестицій в нове обладнання, зміни бізнес-моделей. Але це неминучість. Ми не можемо продовжувати руйнувати океан заради миттєвої вигоди.
Саме тому я вважаю, що пропозиція Великобританії щодо розширення заборони на донний траловий промисел – це важливий крок у правильному напрямку. Звичайно, цей крок не вирішить усіх проблем, але він створить прецедент і покаже іншим країнам, що стале рибальство можливо.
Однак, як справедливо зазначив Майк Коен, виконавчий директор Національної федерації рибальських організацій Великобританії, тралення не завдає шкодивесьморське середовище. І тут криється важливий момент. Необхідно проводити ретельні дослідження, щоб визначити найбільш чутливі ділянки морського дна і розробити стратегії захисту цих місць. Не можна підходити до питання з позиції “одна модель для всіх”.
Крім того, важливо пам’ятати, що захист морського середовища – це не лише питання обмеження риболовлі. Це питання зменшення забруднення океану, боротьби зі зміною клімату, запобігання інвазивним видам. Всі ці фактори взаємопов’язані і вимагають комплексного підходу.
Конференція ООН з океану в Ніцці, де сер Девід Аттенборо застеріг від руйнівних наслідків донного тралового промислу, – це ще одна можливість для міжнародного співтовариства об’єднати зусилля в боротьбі за збереження океану. Договір про відкрите море, який повинен ратифікувати 60 країн, – це важливий інструмент для створення охоронюваних морських територій. Великобританія, як одна з провідних морських держав, повинна взяти на себе відповідальність за її реалізацію.
Я сподіваюся, що консультації, які зараз проводяться у Великобританії, будуть конструктивними і призведуть до прийняття ефективних заходів щодо захисту морського середовища. Важливо почути думку рибалок, але при цьому не забувати про довгострокові наслідки наших дій.
На закінчення хочу сказати, що збереження океану – це не тільки питання екології, це питання виживання. Океан забезпечує нас киснем, продовольством, регулює Клімат. Ми не можемо дозволити собі його знищити. І пропозиція Великобританії щодо обмеження донного тралового промислу-це перший крок до усвідомлення цієї істини.
Ключові висновки:* Донний траловий промисел-це один з найбільш руйнівних видів рибальства.
* Обмеження цієї практики необхідно для збереження морського середовища.
* Необхідно проводити ретельні дослідження для визначення найбільш чутливих ділянок морського дна.
* Збереження океану-це комплексне завдання, що вимагає співпраці на міжнародному рівні.
* Великобританія повинна взяти на себе відповідальність за реалізацію Договору про відкрите море.
Я вірю, що у нас є шанс змінити ситуацію на краще. Але для цього необхідно діяти зараз. І пропозиція Великобританії щодо обмеження донного тралового промислу-це хороший знак.
