Кінець 70-х, літак Москва-Париж. Незадовго перед посадкою в салон
входить стюардеса і каже:
— Мадам і месьє, товариші, скоро наш літак приземлиться в паризькому
аеропорту. Коли ви опинитеся на французькій землі, вам напевно
знадобиться про щось запитати у місцевих. Я готова перевести ваше запитання
на французьку. Прошу. Один з пасажирів питає:
— Як буде по-французькому «Як пройти до Ейфелевої вежі»?
Стюардеса перевела.
Запитує другий:
— Як буде по-французькому «Скільки коштує чашка кави»?
Стюардеса перевела.
Питає третій:
— Як буде по-французькому «ви дуже гарна дівчина, я хотів би з вами познайомитися?»
Стюардеса перевела і цей не цілком відповідний моральному кодексу питання. Тут раптом несміливо подає голос невідомо як опинився на борту авіалайнера літній єврей:
— Вибачте, а як буде по-французькому «де тут у вас дають політичний притулок»?
Піднімається хрін в шкіряній куртці, суворо дивиться на єврея і питає:
— А вам навіщо?
— Боже збав, — відповідає літній єврей. — Мені це зовсім нема чого. Я просто хотів делікатно з’ясувати, хто у нас старший групи.
