Йорг Кашельман – найвідоміший метеоролог Німеччини. Його хобі прості: погода, вітрильний спорт та знову погода. День за днем ​​він і його команда в meteomedia представляють прогнози для кожного регіону країни. Вони виходять в ефір у прайм-таймі перед новинами Tagesschau або через кожні півгодини в ранковому шоу. Для цього вони розгорнули щільну мережу метеостанцій по всій країні, прагнучи точності, якої раніше не було. Однак, незважаючи на всі ці дані, ідеального прогнозу немає. Кашельман та його колеги все ще помиляються. У цьому інтерв’ю він пояснює, як насправді будуються прогнози і чому варто скептично ставитись до довгострокових передбачень.

Міф про прогноз на два місяці

Нещодавно вчені в журналі Science повідомили, що події в стратосфері можуть “проникати” вниз, в тропосферу – наш нижній атмосферний шар. Цей зв’язок корелює з певними погодними патернами. Заголовки новин одразу зробили висновок, що погоду незабаром можна буде пророкувати на два місяці вперед. Чи це реально?

Кашельман відвертий. Хоча в дослідженнях є частка правди, медійна інтерпретація — нісенітниця. Поведінка стратосфери справді дає підказки про розвиток атмосферних процесів. Це допомагає метеорологам краще розраховувати ймовірність теплої чи холодної зими. Але це не означає, що можна передбачити погоду у конкретний день наступного місяця.

Чому щоденні прогнози все ще необхідні

Чи означає це, що щоденний прогноз погоди застарів? Ні. Автоматизовані інструменти можуть давати добрі результати, але люди все ще потрібні. Навіть якщо ми краще розуміємо зв’язки зі стратосферою, ми ще не близькі до того, щоб почути прогноз погоди у Берліні на 1 січня для 26 лютого. Наразі це чиста наукова фантастика.

Щоденний прогноз залишається необхідним, тому що важлива короткострокова мінливість. Людям треба знати, чи брати парасольку завтра, а не через два місяці.

Проблема з офіційною метеослужбою

Прямий конкурент Кашельмана, Німецька метеослужба (DWD), втратив частину свого престижу. Він вважає, що його колеги, можливо, розслабилися. Meteomedia регулярно перемагає у конкурсах прогнозів, тоді як DWD бореться із репутацією.

Що не так? Кашельман стверджує, що DWD витрачає гроші платників податків на досягнення неправильної мети. Вони скорочують персонал на метеостанціях та продають свої послуги за демпінговими цінами. Натомість вони дають «розважальні» радіоінтерв’ю, нехтуючи своїми суверенними обов’язками. Він воліє сильного професійного партнера, а не велетня, що підтримується багатомільйонними щорічними субсидіями. DWD також робить помилку, покладаючись на єдину комп’ютерну модель для прогнозування погоди в кожному районі міста. Цього недостатньо.

Складність німецького рельєфу

Чи є Німеччина складною місцевістю для прогнозування? Чи не особливо. Вона різноманітна, так. Гори та моря входять у рівняння, але ними можна керувати.

Якщо Кашельман має улюблений регіон, то це той, який кидає йому найбільше випробування. Острови та Альпи – його «улюблені регіони для прогнозування». Саме тому він вважає за краще там жити. Складна погода означає цікавішу роботу.

Як насправді робиться прогноз

Люди часто запитують, скільки часу йде на підготовку вечірнього прогнозу. Це не швидка робота. Команда працює у тижневих змінах, щоб підтримувати почуття безперервності. Типовий день триває від дев’ятої до тринадцятої години. Це ще не включає час, витрачений на презентацію погоди в ефірі. Із січня 2002 року вони випускають десять щоденних трансляцій. Тільки ранкове шоу потребує семи сегментів кожні півгодини.

Чи просто вони вставляють цифри у програму? Ні. Вони використовують п’ять різних комп’ютерних моделей. Вони покладаються на свою нагороджену методологію MOS (Model Output Statistics — Статистика вихідних даних моделей). Цей метод порівнює статистичні дані про минулу погоду з поточними даними моделей та вимірами. Решта відбувається у голові. Збір та інтерпретація даних – ручні процеси.

Інтуїція проти комп’ютерних даних

Чи довіряють вони цифрам чи інтуїції? Спостереження за небом допомагає, але лише влітку. Якщо ви бачите хмари Altocumulus castellanus, це ідеальні провісники грози. Інакше інтуїція грає роль приблизно десять-двадцять відсотків. Ключову роль відіграє рутина. Кашельман працює з 1983 року. Цей досвід має значення.

Він все ще бере участь у самих розрахунках. Він не просто уявляє погоду. Команда відмовляється використовувати телепромптер. Читання з екрана виключило б можливість робити внесок іншим. Їхні оголошення завчені напам’ять. Вони створюють прогнози, які репрезентують.

Зміна клімату та майбутні прогнози

Кашельман з цікавістю та тривогою стежить за дебатами про зміну клімату. Він бачить проблему. Наразі питання у тому, чи зробить зміна клімату щоденні прогнози складнішими у майбутньому. Ставки зростають.

Щоденна робота з прогнозування погоди на завтра у цих обговореннях не стає зовсім філософською. Ми знаємо, що ймовірність змінюється. Загальноприйнята думка, що у довгостроковій перспективі ми частіше стикатимемося з екстремальними явищами, такими як ураган Лотар. Але коли йдеться про прогнозування цих конкретних хаотичних лих, нам загалом вдається їх контролювати.

Тож якщо ви постійно вигруєте конкурси з прогнозування погоди, чи може хаотична система, така як атмосфера, коли-небудь мати ідеальний прогноз? Або, говорячи прямо: чи завжди ви зробили б ставку на свій власний прогноз?

Ви зробили б ставку на нього, а не на результати інших метеорологів. Але будьмо чесні. Ми не досконалі. Ми ніколи не будемо досконалими.

Чи робив я колись цілком помилковий прогноз? Ви знаєте цей випадок. Я не пророкував сніг у Швейцарських Альпах, тому прямо в’їхав у снігову бурю і пропустив важливу зустріч?

Цього не сталося. Але я був близький до цього. У 1984 році фен смикнув на дванадцяту годину раніше, ніж я прогнозував. Замість обіцяних 20 градусів сонячної погоди пішов дощ, і стало холодно – 8 градусів. Це було на початку моєї кар’єри. З того часу я не допускав таких помилок.

Що мені найбільше подобається в погоді? Хмари? Дощ? Сніг? Чи просто кольори неба?

Я хочу свою щоденну снігову бурю.

Коли я востаннє дивився на хмари, пішовши в мрії? Чи це припинилося?

Я більше не дивлюся просто так. Я дивлюся на нього метеорологічно.

  • Інтерв’ю провів Маркус Анхаузер.