«Любов стала для нас рідкістю. Ми оточили себе сентиментальністю, влюбливістю, ми поринаємо ілюзіям любові, не відчуваючи справжніх, глибоких почуттів…»
Німецький соціолог, психоаналітик, відомий дослідник особистості людини і його пошуків свободи Еріх Фромм у програмі The Mike Wallace Interview розповів про хвороби суспільства та епохи споживання, втрати сенсу роботи та здатності любити по-справжньому. Незважаючи на те, що це інтерв’ю записано понад 60-ти років тому, за великим рахунком, суть не змінилася. Хвороби, про які говорить Фромм, з роками тільки посилилися.
Подивіться на цю безцінну архівну запис повністю!
Ось декілька особливо яскравих витягів з інтерв’ю Еріха Фромма:
«Робота людини стала в значній мірі безглуздою. Людина не має до неї ніякого відношення і часто є лише елементом у системі масової бюрократії. Багато ненавидять свою роботу, тому що відчувають себе в пастці. Вони відчувають, що витрачають велику частину свого життя, своєї енергії на те, що не має ніякого сенсу».
«…З одного боку, рівність можна розуміти в тому сенсі, який є в Біблії: що ми всі рівні, так як ми створені за образом Бога. Або, якщо не використовувати богословської мови: що ми всі рівні в тому сенсі, що жодна людина не повинна бути засобом для іншої людини, але кожна людина є самоціллю. Сьогодні ми багато говоримо про рівність, але я думаю, що більшість людей розуміють під цим однаковість. Всі вони однакові — і вони бояться, якщо вони не схожі один на одного, вони не рівні».
«Любов стала для нас рідкістю. Ми оточили себе сентиментальністю, влюбливістю, ми поринаємо ілюзіям любові, не відчуваючи справжніх, глибоких почуттів. Це відбувається з-за того, що ми постійно маємо справу з речами і стурбовані успіхом, грошима, засобами для досягнення цілей. Щоб забезпечувати роботу капіталістичного суспільства, ми створили клас дуже освічених, розумних людей, але внутрішньо вони страшенно виснажені».
«Бажання жити серед достатку збила людство з правильного шляху. Ми почали домінувати над природою — виробництво товарів стало для нас самоціллю, так само як і нескінченне накопичення благ».
«Я думаю, якщо ви сьогодні запитаєте, що люди насправді вважають щастям, то це буде необмежене споживання. Такі речі містер Хакслі описав у своєму романі «О дивний новий світ». Думаю, якщо ви запитаєте людей, що таке рай, і якщо вони будуть чесними, то вони скажуть, що це свого роду великий супермаркет з новими речами кожну тиждень, і досить грошей, щоб купити все нове. Я думаю, сьогодні для більшості людей щастям є вічно бути грудним немовлям: пити більше цього, того чи іншого».
«Щастя має бути результатом творчих, справжніх, глибоких зв’язків — розуміння, чуйності до всього у житті — до людей, до природи. Щастя не виключає печаль — якщо людина реагує на життя, він іноді щасливий, а іноді йому сумно. Залежить від того, на що він реагує».
