В кінці липня — початку серпня 1945 року під Берліном, в Потсдамі, зустрілися глави держав-союзників для вирішення доль післявоєнної Німеччини. Вечорами для їх розваги проводилися концерти з участю видатних майстрів, у тому числі радянських. Сталін любив Образцова, тому покликали в Потсдам і Сергія Володимировича.
«Колыбельная для Греты». Трогательная история из жизни Сергея Образцова.  Великая отечественная война,всемирная история,жзл
Один з цих VIP-концертів вирішили повторити на сходах рейхстагу — що називається, для широкої публіки. Виступ Образцова пройшло з великим успіхом, він виконав два своїх коронних номери, «Кармен» і «Налий келих», і вже готувався до відбуття в готель, коли до нього звернувся німець-інвалід. Він розповів сумну історію своєї родини.
У грудні 1941 року він втратив ногу в боях під Москвою. У 1943 році під Сталінградом загинув його єдиний син. До недавнього часу вони жили утрьох з невісткою і маленькою внучкою в Берліні, але 8 травня 1945 року на очах у чотирирічної Грети від очманілої кулі загинула мама. З тих пір дівчинка боїться, майже не їсть і не п’є, не розмовляє, забилася в кут. Дідусь не знає, як вивести онуку з шокового стану. Може бути, пане Зразків погодиться якось допомогти йому?
Зразків не роздумуючи погодився відвідати сироту. Йти виявилося не занадто далеко. Правда, щоб побачити дівчинку, Сергію Володимировичу довелося спуститися в глибоку бомбосховище, до межі заповнений жінками, людьми похилого віку та дітьми, ютившимися тут при тьмяному світлі гасової каганця. Насилу дісталися до місця в дальньому кутку, де причаїлася бідна дівчинка. Дідусь спробував уявити їй російського гостя, але у відповідь вона ще більше натягнула на себе ковдру. Зразків попросив діда залишити внучку у спокої, дістав з сумки одну з найзнаменитіших своїх ляльок — малюка по імені Тяпа — і тихо-тихо заспівав колискову пісеньку. У підвалі всі замовкли: ніхто не розумів, хто цей пан і що йому тут потрібно…
«Колыбельная для Греты». Трогательная история из жизни Сергея Образцова.  Великая отечественная война,всемирная история,жзл
Сергій Зразків і Тяпа
Між тим через якийсь час з-під пледа показалася голова дівчинки. Побачивши ляльку, вона простягнула до неї руки. Продовжуючи співати, Зразків зробив крок назустріч дитині. І ось вони вже разом тримають «засипав» Тяпу. Сергій Володимирович обережно, щоб не порушити «сон немовляти», а головне, не злякати Грету, знімає ляльку зі своєї руки, і вона залишається в обіймах дівчинки. Тепер вона починає співати свою колискову — ймовірніше, ту саму, з допомогою якої ще зовсім недавно мама вкладала її спати. Дівчинці боязко вторять інші голоси: цю пісеньку тут знають багато. Сольне виконання поступово перетворюється в хоровий, в якому, як і повинно бути в колискової, домінує ніжне піано-піаніссімо. Спів закінчується, і в повній тиші несподівано лунає якийсь дивний звук, наче пташині трелі. Виявляється, під пледом, крім Грети, ще й канарейка в красивій клітці. Вона теж жертва тільки що завершилася війни: під час бомбардування позбулася одного очі і кілька місяців не видавала ніяких звуків. І ось чи то знайомий голос Грети, то заспокійлива мелодія змусила канарку знову заспівати.
Минуло багато років. Зразків давав свій сольний концерт в Західному Берліні. По закінченні виступу до нього підійшла жінка середніх років і простягнула невеликий букет квітів. Сергій Володимирович подякував, а жінка запитала: «Ви мене не впізнаєте? Пам’ятаєте, в 1945 році інвалід запросив вас до дівчинки з канарейкою в бомбосховище?»
— Як же, — одразу пригадав Зразків, — я подарував вам тоді свого улюбленого Тяпу.
— Тяпа живий до цих пір і, на відміну від мене, зовсім не подорослішав, — не без кокетства зауважила пані. — Тільки тепер він допомагає мені укладати спати мою внучку…
Автор — Борис Поюровський
Сергій Володимирович Образцов ( 05.07.1901 — 08.05.1992) — актор, режисер театру ляльок, публіцист, театральний діяч, письменник, засновник і беззмінний керівник легендарного Державного центрального театру ляльок. Поставив понад 70 вистав для дітей та дорослих. Спектаклі цього театру увійшли в золотий фонд не тільки отчественного, але і світового сценічного мистецтва. Після смерті Сергія Образцова в 1992 році театру було присвоєно його ім’я. За роки викладання у Гітісі (з 1935) виростив і виховав кілька поколінь блискучих акторів, режисерів, сценографів, художників і драматургів театру ляльок, які й сьогодні працюють в сотнях театрів нашої країни, в десятках країн світу.

Джерело: http://all4you.in.ua/