Нурсултан Назарбаєв склав з себе обов’язки президента Казахстану і назвав ім’я свого наступника. Через три місяці виповниться 30 років з того моменту, як Назарбаєв очолив Казахстан – тоді ще соціалістичну республіку у складі СРСР – але й зараз не можна говорити про завершення «епохи Нурсултана». Елбаси як і раніше буде керувати країною.
«Я прийняв рішення припинити свої повноваження як президента. В цьому році виповнюється 30 років, як я займаю найвищий пост. Народ дав мені можливість бути першим президентом незалежного Казахстану… Це щастя – бути президентом такої країни. Я служив вам вірою і правдою» – так 78-річний Нурсултан Назарбаєв оголосив своїм співгромадянам про відхід у відставку.
Вже в четвер в якості виконуючого обов’язки президента Казахстану буде приведений до присяги Касим-Жомарт Токаєв, спікер сенату Казахстану. А через рік, у квітні 2020-го, відбудуться і чергові вибори, на яких, без сумніву, отримає перемогу Токаєв, про якого Назарбаєв сказав, що «він людина чесна, відповідальна і обов’язковий… я вірю, що Токаєв – саме та людина, кому ми можемо довірити управління Казахстаном».
Враховуючи, що Назарбаєв очолював Казахстан з 22 червня 1989 року – спочатку в якості першого секретаря ЦК Компартії Казахстану (це пост за третину століття до нього займав Леонід Брежнєв), потім в якості президента союзної республіки, а з кінця 1991 року, після розпаду СРСР, вже як голова незалежної держави, його відставка викликала бурю емоцій в Росії. Як же так, глава найближчого союзника Росії, учасника Євразійського союзу йде з поста президента, що ж тепер буде з Казахстаном? Тим більше, що там проживають 3,5 мільйона росіян – п’ята частина населення цієї республіки.
«Втрачаємо Казахстан, до влади прийдуть ісламісти, буде майдан, країна піде до Китаю, немає, до США» – яких тільки жахів не зустріне читач газет і соцмереж. Але Нурсултан Абішевич Назарбаєв невипадково не тільки самий долгоправящий правитель на пострадянському просторі, але і самий мудрий – тому ніяких потрясінь після 20 квітня в Казахстані не буде. Хоча б тому, що Назарбаєв йде з поста президента – але не від влади.
Про це він сам гранично чітко сказав у своєму зверненні:
«Як вам відомо, нашими законами я наділений статусом Першого Президента – Елбаси (Лідер нації). Залишаюся головою Ради Безпеки, який наділений серйозними повноваженнями. Залишаюся головою партії «Нур Отан», членом Конституційної Ради. Тобто залишаюся з вами. Турботи країни і народу залишаються моїми турботами».
Тобто Назарбаєв буде і далі керувати Казахстаном – тепер не як президента, а користуючись своїм статусом «лідера нації», який підкріплений і керівництвом Радою безпеки, і головуванням в правлячій партії. Тобто у Назарбаєва в руках залишаються всі важелі влади, і формальні, і, що ще більш важливо, неформальні. Назарбаєв створив незалежний Казахстан всупереч, до речі, своїм бажанням, тому що був одним із тих, хто виступав проти розвалу СРСР, і він буде і далі керувати ним. Стільки років, скільки ще йому відпущено Богом.
Але навіщо тоді потрібна була сьогоднішня відставка?
І про це Назарбаєв сказав абсолютно відверто:
«Як засновник незалежного казахстанського держави бачу свою майбутню завдання у забезпеченні приходу до влади нового покоління керівників, які продовжать проводяться в країні перетворення».
Хоча конституція республіки не так давно було змінено у бік посилення ролі парламенту, не можна сказати, що Назарбаєв хоче залишити після себе якесь колективне керівництво.
По-перше, воно абсолютно неефективно (чому є маса прикладів і у вітчизняній і у світовій історії) і може бути лише перехідним (але з ризиком призвести до смути, тим більше в такій країні, як Казахстан), а по-друге, абсолютно не відповідає східної, і зокрема тюркської, традиції.
Назарбаєв, звичайно, хоче посилити поділ влади і закріпити інститути, що регулюють баланс сил всередині кланового казахського суспільства. Але при цьому йому потрібно виростити наступника, людину, яка зможе взяти на себе всю повноту влади після смерті елбаси.
Касим Токаєв, який очолить країну на найближчі шість років (рік до виборів і п’ять після), навряд чи стане такою людиною – цього кар’єрного дипломата зараз 65 років, і якщо припустити, що Назарбаєву відпущено ще 5-10 років життя, то складно уявити, що він захоче залишати країну на людину, який розміняв восьмий десяток.
Сам Назарбаєв очолив Казахстан в 48 років і буде підбирати собі наступника серед політиків не пенсійного віку. Не виключений варіант і вибору когось з родичів Назарбаєва, що цілком вписується в азіатську (і не тільки) модель передачі влади. Хоча навряд чи це буде його дочка Даріга.
Для Росії надзвичайно важливим є курс Казахстану на створення і зміцнення Євразійського союзу. І немає ніяких сумнівів в тому, що Назарбаєв продовжить його і як «батька нації». Для нього важливо, щоб незалежність Казахстану збереглася і після його смерті. А їй загрожують дві речі.
По-перше, жорстка боротьба за владу між різними кланами всередині казахського суспільства. Що теоретично може призвести до розпаду створеного Назарбаєвим держави і його подальшого розподілу між сусідами.
По-друге, приєднання Казахстану або його частини до Росії, яка може стати наслідком смути всередині Казахстану, викликаною боротьбою за владу, так і результатом процесу інтеграції та централізації в межах Євразійського союзу, коли середньоазіатська республіка буде поступово розчинена в ньому.
Обидві ці загрози неактуальні, поки живий Назарбаєв, і він хоче зробити так, щоб вони не стали реальністю за його наступника. Росія не хоче поглинати і вже тим більше дестабілізувати Казахстан – нам важливо, щоб казахстанські еліти були налаштовані на збереження і розвиток більш тісних економічних, політичних, культурних та людських зв’язків між двома країнами, на зміцнення Євразійського союзу як нової форми спільності наших народів.
Що особливо важливо, враховуючи наявність багатомільйонного російської меншини в Казахстані і того факту, що Північний Казахстан був освоєний і заселений росіянами. Тісний союз і інтеграція двох країн – безальтернативний курс для будь-якого казахського керівника, який бажає миру і процвітання своїй країні.
Немає сумнівів, що Нурсултан Назарбаєв зробить все для того, щоб згодом передати владу саме так налаштованому новому поколінню казахстанської еліти, яку він же і формує.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here