Розповідає колега, який, м’яко кажучи, дуже небайдужий до протилежної статі. Син колеги – весь у нього. Телепневі 16 років, але взяття фортець та фортифікацій супротивника – явно його улюблений профіль. Отже, з розповіді:
Увечері вирішив поговорити з сином – розповісти йому наше сімейне переказ. Все як є, нічого не тая – все ж дорослий пацан вже.
-Ваня, треба поговорити.
– Тату, давай, тільки швидко, а то мене там чекають…
– Ось саме про це і хочу.
– Ну, тату, знову?!
– Ні, синку, я просто розповім тобі про нашу сімейної особливості. Можливо, ти дещо вже чув про це…
– Добре, тату, розповідай, я одне велике вухо!
– Ти знаєш, що твій прадід – учасник Великої Вітчизняної, що він був поранений, нагороджений орденами і медалями?
– Знаю, звичайно!
-А ти знаєш, як він був поранений?
– У нього був бій з разведгруппой, в бою поранило і за це його нагородили!
– Не зовсім так. Ти вже дорослий, і я можу тобі розповісти правду.
Дідусь вночі пішов у самоволку – до медсестри. Ну, розумієш, він на рік старший за тебе нинішнього був, а гормони вони і на війні гормони. Так от, коли він повертався, то напоровся на ворожу розвідгрупу. Намагався втекти, і коли обертався, отримав кулю. Але німці видали себе, а командир не хотів скандалу. В результаті діда нагородили, а не відправили до штрафбату.
– Гаразд?
– Це правда. І це ще не все. Дідуся пам’ятаєш?
-Так.
-Знаєш чому він трохи накульгує?
– Впав невдало.
– Вірно. А як впав, ти знаєш?
– Ні, не питав.
– Ну, так слухай. Твій дід теж служив в армії, як годиться, 2 роки строкової служби. Вже ближче до “дембеля” пішов у самоволку, через балкон заліз у кімнату доньки замкомполка, але був виявлений в самому розпалі процесу її татом, який невчасно повернувся з чергування. Підполковник у сказі вихопив пістолет і вбив би діда, їли би той не вистрибнув у вікно і зламав собі ногу. Нога зрослася неправильно і ось він тепер кульгає.
– Слухай, це прямо якась містика вже? Ти правду розповідаєш або спеціально придумав?
-Не віриш, запитай у діда. І коли будеш питати,подивися йому прямо в очі.
– Ну, гаразд, вірю, вірю…
– Справа в тому, синку, що це теж не все. Ти прекрасно знаєш, що перші великі гроші в нашій сім’ї з’явилися в 90-х. Я тоді багато чим займався, час було небезпечне, броньовані машини , а малинові піджаки. Ти знаєш, як я познайомився з твоєю мамою?
-Вона начебто була одружена, а потім розлучилася і вийшла за тебе.
-Вірно. Але ти вже виріс, і я розповім тобі як все було насправді. Твоя мама була одружена, скажімо так, ДУЖЕ впливовим на ті часи людиною. Дітей у них не було, так і особливої любові теж. Але той чоловік її дуже ревнував. А я як побачив її на прийомі, так і закохався по вуха. і вона мене теж. Стали таємно зустрічатися.
Але через рік я не витримав і не попереджаючи заліз до них в заміський будинок. Вона часто на дачі одна була, з охоронцем. А тут чоловік вирішив поїхати разом з ним. Вона мене не чекала, і в підсумку я на нього потрапив. Бачиш цей шрам?
-Так…
-Це він до мене потрапив з ТТ. А я, коли відстрілювався, йому ногу прострелив. Час було таке , синку, всі з зброєю ходили. Шукати він мене почав звичайно, півміста підняв на вуха. Мене тоді дядько Стас врятував мій партнер. Він зі старої сім’ї, знав людей. Я в підсумку переписав на вказаного людини майже весь свій тодішній бізнес, а той мужик авторитетний кудись пропав. Говорили потім, що на нього РУБОП наїхав, а він ділитися не захотів і згинув в підмосковному лісі. У підсумку я залишився гол як сокіл, але зате зі мною поруч була кохана жінка. Хоч і важко було, але я знайшов у собі сили знову розкрутитися. Ніби ти не скаржишся, як ми живемо?
-Ні, тату! Ти просто герой! Я на тебе зовсім іншими очима тепер дивлюся!
-Так ось , синку, я це до того, що з урахуванням наших сімейних особливостей благаю тебе – БУДЬ З ЖІНКАМИ ОБЕРЕЖНІШЕ!
-Добре, тату. Ось тільки…
– Що?
– Ти ж мені зараз розповів правду?
-Так. Чисту.
– Тоді я тобі теж повинен розповісти правду. Пам’ятаєш півроку тому я в синцях прийшов?
– Пам’ятаю. Ви тоді з Мишком подругу не поділили і билися пластиковими трубками.
– Тато, ну так ось. Ми тоді не з Мишком побилися трубками, а Ленкін тато застав нас з нею в кімнаті удвох. Добре, перший поверх, невисоко, але от коли я обернувся дулю показати йому, він у мене пару раз з травмата потрапив…
