У відносинах США і України намічається чорна сторінка. Основний зовнішньополітичний союзник і куратор Києва, Сполучені Штати Америки, в особі Держдепартаменту пригадав Україні старі образи і невдалу інтригу
Президент США Дональд Трамп згадав про Україну. Правда, не так, як того б хотілося офіційному Києву.
«У той час як вкидання про «змові з росіянами» поступово розчиняється, спливає український змова в інтересах [Хілларі] Клінтон», — написав Трамп в Twitter.
“John Solomon: As Russia Collusion fades, Ukrainian plot to help Clinton emerges.” @seanhannity @FoxNews
— Donald J. Trump (@realDonaldTrump) 21 березня 2019 р.
Так на вищий рівень вийшов скандал, що спалахнув на Україні 14 березня, коли народний депутат Борислав Розенблат опублікував записи розмов голови Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артема Ситника, в яких той зізнається: Україна допомагала Хілларі Клінтон в боротьбі за президентське крісло, в тому числі і шляхом організації витоку, що стосується глави виборчого штабу Трампа Пола Манафорта.
Нагадаємо, що після технічного зливу, який, як тепер стало зрозуміло, організував голова НАБУ, голова передвиборного штабу нинішнього президента США Трампа Манафорт змушений був спочатку подати у відставку (щоб не псувати виборчу кампанію своєму босові), а потім сісти у в’язницю за несплату податків з грошей, які отримував від оточення колишнього президента України Віктора Януковича.
Після оприлюднення аудіозапису з зізнаннями Ситника генпрокурор України Юрій Луценко дав інтерв’ю впливовому американському медіа The Hill, в якому заявив, що його відомство — Генпрокуратура України почала розслідування цього втручання. Попутно Луценко піддав жорсткій критиці посла США в Україні Марі Йованович, звинувативши її у втручанні у внутрішні справи країни.
За словами Луценка, посол видала йому список «недоторканних осіб», тобто тих, хто міг на Україні безкарно з боку НАБУ і Генпрокуратури скоювати злочини. Луценко нібито від цього гордо відмовився.
Насправді генпрокурор переслідував далекосяжні мети: через два тижні вибори президента України, та підтримка з боку США чинній владі знадобилася б. Однак ті інтриги, до яких вдався оточення президента Петра Порошенка, в результаті ризикують його ж і погубити.
Виступаючи в 2016 році з викриттями за так званою амбарной книзі Партії регіонів депутат від БПП Сергій Лещенко навряд чи міг знати, що його дії принесуть Україні сильний головний біль. Хілларі Клінтон вважалася фаворитом виборів, а в перемогу дивакуватого мільярдера Дональда Трампа, якого, як здавалося, республіканці висунули з-за сильного кадрового голоду, тоді мало хто вірив.
«Амбарна книга Партії регіонів. Нові документи. Пол Манафорт у тіньової бухгалтерії Януковича. Завтра вперше будуть опубліковані копії сторінок, на яких зафіксована передача коштів Манафорту. Приходьте в п’ятницю 19 серпня в 9:00 на мій брифінг в Український кризовий медіацентр», — закликав до себе на прес-конференцію Лещенко в серпні 2016 року.
Інформація, оприлюднена Лещенко, в Штатах справила ефект вибуху бомби, глава виборчого штабу Трампа, лобіст Пол Манафорт, якого звинуватили у корупційних зв’язках з Партією регіонів і в отриманні від українських політиків великих сум грошей, змушений був піти у відставку.
Клінтон була вигідна українцям: одна з американських яструбів, непримиренно налаштована до Росії, вона вигідно виглядала порівняно з Трампом, якого деякі звинувачували мало не в тому, що він — агент Кремля.
«Трамп, він ж як… У нього внутрішні питання домінують над зовнішніми, а Хілларі як би з тих політиків, у яких гегемонія в Америці і в світі», — висловив нехитру стратегію українців директор НАБУ Артем Ситник, якщо вірити записам, оприлюднених народним депутатом Бориславом Розенблатом три роки потому — в 2019 році.
Одного не врахували українські «стратеги»: Трамп виграв вибори. На Україні сполошилися. Так, у «Блоці Петра Порошенко», в парламентську фракцію якого і входив Лещенко, відразу ж після перемоги Трампа заявили: все, що відбувалося було самодіяльністю депутата. Його соратник по фракції Іван Винник назвав дії Лещенко фактично втручанням у внутрішні справи США.
Врятувало Україну те, що Трампу в наступні два роки довелося розбиратися з іншими, більш важливими завданнями. Так і послом США в україні Марі Йованович, яка є «обамовским» спадщиною Держдепу.
Лише в серпні 2017 року народний депутат Андрій Деркач ініціював своїм зверненням розслідування ГПУ з приводу можливого зливу з боку НАБУ матеріалів розслідування по «амбарной книзі» Партії регіонів, що, за його словами, завдала шкоди Україні.
Службові особи правоохоронних органів України здійснили розголошення даних досудового розслідування шляхом оприлюднення в ЗМІ фрагментів записів, зроблених на листках у «амбарной книзі» Партії регіонів на ім’я глави передвиборного штабу Дональда Трампа Пола Манафорта. Зазначені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, створюючи в суспільстві враження незаконного втручання у вибори президента США, — зазначив він
Однак у березні 2019 року, коли на Україні щосили гримів корупційний скандал, справа Манафорта вирішили згадати.
Народний депутат Розенблат, у якого на НАБУ був свій зуб (в 2017 році агентство оприлюднило відео, на якому депутат обіцяє надати заступництво нелегальним добувачам бурштину), у свою чергу, оприлюднив записи розмов директора НАБУ Ситника з приводу втручання в американські вибори.
«У 2017 році я подав заяву до суду про втручання у вибори президента Сполучених Штатів Америки Ситником А. і народним депутатом Лещенко С. Суд встановив неправомірність їх дій, однак сьогодні я маю незаперечні докази того, що директор антикорупційного бюро працював на одного з кандидатів в президенти Сполучених Штатів Америки, розголошуючи матеріали слідства і передаючи їх іншому іноземному державі, щоб вплинути на виборчий процес в підтримку одного з кандидатів у президенти», — заявив Розенблат.
Пізніше його підтримав і генпрокурор Луценка, який заявив: ГПУ почала розслідування за даним фактом. При цьому Луценко не забув виправдатися перед американцями, натякнувши, мовляв, з Ситником (а НАБУ українськими експертами і політиками вважається американської креатурою. — Ред.) і йому подібними ми могли б розправитися і раніше, але посол США в особі «обамівської» Йованович не велів. Звичайно, безпосередньо прізвище Ситника він не називав, однак натяк на голову НАБУ Луценко дозволив собі більш ніж прозорий.
«На жаль, з першої зустрічі з послом США в Києві вона дала мені список людей, яких ми не можемо залучати до відповідальності У нас була справа про розкрадання урядової технічної допомоги США на суму $4 млн, і в цьому відношенні мав місце цей діалог. У той час (Йованович. — Ред.) вважала, що наші бесіди з українськими громадянами, українськими державними службовцями, які були частими відвідувачами американського посольства, кидають тінь на антикорупційну політику», — заявив Луценко.
Здавалося б, Луценко вбив двох зайців одним махом: продемонстрував лояльність владі США, розкритикувавши американського посла з обамівської обойми, яка, в свою чергу, останнім часом досить негативно висловлюється про владу України. Загалом, і Трампу можна потрафити, і з надокучливими антикоррупционерами і їх «дахом» з американського посольства розправитися.
Але на ділі, як і в 2016 році, українські «стратеги» сіли в калюжу.
Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику
Ще з часів Стародавнього Риму, якому багато в чому наслідують сучасні США, одне з неписаних правил політики свідчить: те, що можуть собі дозволити політики метрополії, не дозволено вождям підкорених племен в колоніях. Будь-які інтриги проти тієї чи іншої політичної партії в метрополії з боку вождів підкорених племен — це фактично заколот.
Йовановіч може скільки завгодно бути призначенцем часів попереднього президента США Барака Обами, проте вона залишається американським дипломатичним представником. Не дивно, що в Держдепі США назвали слова Луценка «відвертою вигадкою».
Така різка реакція зовнішньополітичного відомства пояснюється ще і тим, що США намагаються доводити: Україна — самостійна держава, не танцююче під дудку США, у чому її дорікає в тому числі і Росія. А слова Луценка — це фактично підтвердження високої ролі американців у прийнятті рішень на Україні.
У свою чергу, в посольстві США дали зрозуміти владі України: багаття українсько-американської дружби розгоряться ще яскравіше.
«Заяви генерального прокурора України не відповідають дійсності і мають на меті послабити репутацію посла Йованович. Такі атаки поглиблюють нашу рішучість допомогти Україні в досягненні перемоги у боротьбі з корупцією», — заявили в посольстві.
А Трамп своїм твітів, в свою чергу, дав зрозуміти, що не забув, хто стоїть за скандалом з Манафортом. До речі, Лещенко тоді був членом президентської політсили. Він покинув фракцію БПП буквально днями — лише в 2019 році.
Нинішня українська «многоходовочка», як і в 2016 році, може викликати ускладнення відносин Києва та Вашингтона. Однак на цей раз на Україні проходять вибори, і самодіяльність підлеглих може коштувати Порошенко дуже багато.
Георгій Лучників, Україна. ру
